13

Самотність... Доволі невинне, здавалося б слово. Пусте, без усіляких прилюдій і сподівань. Без розчарувань і складних рішень. Без болі і зради. Без чекання і відчуження. Без терпіння і осмислення. Звичайнісінька самотність. Що буває простіше? Живи і насолоджуйся спокоєм, гармонією з собою.

Але мало хто по справжньому відчував, якщо думає, що пустота душевна, надає сил боротися за краплинку свіжості. Самотність захоплює усі думки і рішення, волю і бажання. Вона спопеляє людину до попелу, і розвіює над містом щасливих людей. Від неї не втекти, не обдурити, не розпізнати, не стримати. Її можна лише закарбувати на уламках пройдених стежок, та залишити на поталу минулого. Боротися і перемагати, шукати і знаходити, дозволяти і рішуче закохуватись.

Одне слово, один погляд, один дотик, один вогник змусить позбавити серце самотності. Байдуже на скільки сильно це пекло заполонило вас з середини. По справжньому ваша людина, зруйнує усі рубежі і місця для схованки. Запалить мокрі від сліз очі, вилікує зарубленні роками рани, навчить дихати знову. Кардіограма - затанцює, як би банально це не звучало...

Одна лише мить і світ знову візьме вас у свої ніжні обійми. Віра і надхнення нестимуть по розвалинах без усіляких ,, до" чи ,, після". Бажання дарувати зростатиме зі швидкістю світла. Молекули істиного кохання створять бар'єри для усіх невезінь і страху. Тільки віра і надія здатна надихати і випереджати час самотності...

Страх робить холодною кров, але натомість змушує до рішучих безстрашних кроків у невідомість.

Дозволяйте своєму серцю кохати і бути коханим!!! А страх і самотність нехай залишать душу цієї ж миті...