12

Секунди, хвилини, години, дні, місяці, роки, життя. Усе проходить за якись здавалося б подих. Світанок і ніч так швидко змінюють один одного, що ми перестаємо помічати усю безглуздість існування всесвіту. Ми одна мить, одна піщинка, один дотик, одне бажання, одна істина, одне зернятко, одна краплинка у безкінечному потоці водоспаду. Ми вічність і в тойже час ми ніщо. Декілька таких митей і нас не згадають. Не страшно... Так судилось. Ми народилися щоб пізнавати, надихати, збагачувати, підкорятися, завойовувати, втрачати, дарувати, кохати, а потім йти ні ж чим. 

Дехто вважає, що долю ми плекаємо самостійно, інші схильні вірити у силу потойбіччя. Праві і ті і інші. Але чи допоможе впевненість у прийнятті самого себе? Хай кожен вирішує сам. Якщо щоб заспокоїтись потрібно йти до храму, зробіть це. Якщо щоб стати єдиним зі своїми думками потрібно помовчати, вперед. Якщо боїтеся болі не підпускайте до себе людей, так самотність не вихід, але ви вирішили це. Якщо боїтеся людей, подивіться їм у вічі, там ви побачите таку ж емоцію. Якщо у вас не вірять, викресліть цих інопланетних зі свого списку запрошень. Якщо вами надихаються, змініть зачіску, щоб підвищити градус. Якщо ви хочете закохатися знову - вперед. Можливо буде боляче потім, а можливо ви відчуєте крила за спиною, однозначно це буде досвід. Можливо закарбується рубанцем на серці, але ви відчуєте, що життя продовжується.

Усе завершується словами але-але... Та до біса сумніви! Що вони можуть дати нам? Сумніви у собі, людях, рідних, коханих. Ви щасливі? Ви усміхаєтесь? Ви натхненні? Ви вільні? Тому байдуже як ви дійшли до цього, вірою, чи діями. Бог подарував людині усе найкраще!!! Він дав можливість бути частиною цього світу. Він вірить у нас, надихає, допомагає, підтримує, обливає опарою, коли збилися зі шляху. Але вибір за нами. Ми є ми. Або це просто ще один прожитий невдало дарований відлік життя. Вирішуйте самі. І будьте щасливі, кохані, бажані і благословенні цієї миті...