11

Сьогодні хочу трішки пофантазувати...

Уявімо на мить, що тримаємо у руках пензлик долі. Справа від вас палітра усіх кольорів і відтінків. Ледь чутно легку мелодію улюбленої композиції. Усе можливо. Усе дозволено. Вам потрібно лише намалювати своє життя. Теперішнє чи майбутнє, задумане чи нездійсненне, минуле чи бажане. Відпустіть свої страхи і дозвольте собі бути майстром свого життя..

У вас вийшло? Безсумніву! Кожен вибрав найкращі сюжети відомі людству. Усі відтінки веселкової ясності. Найкращі пейзажі, подорожі, машини, людей, кохання, щастя, здоров'я, професію. Ми ж мріємо про ідеальність ліній. Легкість і невагомість. Ми хочемо лише бути бажаними і потрібними.

А є люди які безперебільшення перенесли на полотно своє життя? Таким як є. Таке яке не хочеться змінювати, навіть якщо спокуса така солодка? Ви шкодуєте? Адже у ваших руках була власна доля...

Напевно немає причин шкодувати. Ми пережили усе, що написано. Вперто здолали усі віражі і отримали досвід бути щасливими, покинутими і нещасними. Написали маленьку історію. Іншій  не судилось стати написаною.
Тому книжка відправленна далеко на полиці пройденого. 
Усе так як мало бути. Ми такі, якими судилося стати. Однозначно винесли урок. Щоправда занадтто болючий. Ми отримали від життя найкраще. Досвід, дорогих людей, почуття, біль, відчай, силу духу. Ми отримали тих, ким стали. Так не ідеальні, але вірні своїм рішенням і собі. Без перешкод ми не були б такі. Солодко-медове з часом  теж набридає і хочеться кислого. Адже тільки перейшовши перешкоду цінуємо бажане. Тільки після чорної смуги приходить біла. Тільки після втрати, бережемо майбутнє. Після зради - вірність, після сліз - посмішку, після дощу - сонечко, а після ночі - світанок.
Напевно так судилось... Відпустити бажане, щоб отримати потрібне. І просто хочеться просинатися зранку...

Цінуйте своє життя. Усі його втрати і нагороди. Можливості і невдачі. Цінуйте  прожиту мить. Кожна особлива. Ми особливі. Ми різні. І у цьому сила всесвіту... Плюс і мінус завжди ідуть поруч...