ЦІЄЇ МитІ
8
Душа затихла у пів темряві. Де-не-де чути ритмічне серцебиття. Тільки б уміти розпізнавати азбуку морзе і усе б стало так просто і легко. Та хто ж шукає найлекший шлях до щастя. Нам же подавай американські гірки, крижану воду, вогняний спалах, і сльози, безсонні ночі, жалість... Десь там надрукували на камені таку людську сутність. Ми ж від природи як ніяк. Все полюванням ситі. Але якщо саме в руки йде, то ми горді... Правда? От не можемо просто приймати кохання, усмішку, щастя у подарунок. Нам неодмінно постраждати дай. Адже потім фрукт солодший. Якщо перше, то неодмінно не щасливе. Якщо вірна, то наївна. Якщо моя, то точно щось станеться. Так і живем як в джунглях.
Коли ж навчимося дякувати і приймати, отримувати і цінувати, кохати і берегти, спішити і наздогнати, слухати і говорити.
Скільки ви втратили, бо не сказали, злякалися, зазналися, помстилися? Багато? Цілу вічність? Життя, воно безцінне! Воно одне! Іншого не дадуть...
Просто скажіть усе, обійміть найдорожще, цілуйте як востаннє. І будьте єдині цієї миті...
#3726 в Різне
#3676 в Сучасна проза
Відредаговано: 19.05.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
