Глава 5

- Лізі, вибач мені треба бігти в мене сьогодні робота.
- Добре біжи Розі, я напишу. 
Поки я вирішувала якої дорогою швидче дойти додому, не помітила як під'їхав Браєн. І тут я згадала про те що ми домовилися пообідати.
- Привіт кицю. 
Я озирнулась щоб переконатися, чи він говорить до мене. 
- Сідай, може ми краще в кіно поїдемо?
- А може завтра?
- Так швидко в машину, ніяких відмов, ти врешті решт моя дівчина ми маємо ходити на побачення.
- Побачення? Ти говорив це просто обід? Яка я тобі дівчина, ти що пропонував?
- Вибач я все забув, добре це не побачення просто обід. Сідай ми ще поговоримо про це все.
Ми приїхали в ніжне кафе в центрі міста. Я замовила каву, чекаючи що Браєн почне говорити першим. Все так і сталося.
- Як твій день пройшов? 
- Напевно добре, а твій як?
- Доки не побачив тебе було погано.
- Як це розуміти?
- Ти будеш моєю дівчиною?
Він простягнув руку на зустріч моїй, дивився мені в очі, вони були налаштовані рішуче.
- Я маю відповісти вже зараз?
- Ну звісно в тебе є час щоб усе обдумати.
- Я не бачила тебе усе літо, де ти був?
- Все літо провів у мами.
- То ти повернувся вчора?
- Ні сьогодні зранку, коли заїхав по тебе. Взагалі я не планував повертатися сьогодні. Мені сказали що ти вчора вечеряла з новеньким, це правда?
- Ти ревнуєш?
- Я приїхав тільки через те що боюся тебе втратити.
- Мене? Але ми ніколи не були близькі, ми навіть не сильно дружили.
- Я розірвав усі зв'язки з друзями, дівчиною, щоб поїхати і мене ніщо не тримало. І я зрозумів що мені не вистачає єдиної людини, тебе.
- Ти це зараз серйозно говориш?
- Ти мені подобаєшся, і це не змінити.
Ми випили нашу каву, і Браєн запропонував мене підвезти додому але мені прийшлося відмовитися. Я  не знала як реагувати на його зізнання. Може не варто навіть пробувати бути разом? Я знаю що він не зовсім хороша людина, але люди міняються. Ці думки переслідували мене усю дорогу додому. Я досить швидко прийшла. Моїх батьків ще не було вдома. Я зателефонувала мамі нам потрібно було поговорити ми не бачилися увесь день.
- Алло. Привіт мамо, як справи?
- Привіт люба. Справи у мене добре, тільки трішки завал на роботі.
- Тебе сьогодні не чекати?
- Ні донечко. Як перший день школи? Я не встигла тебе підвести, як ти добралася? 
- Не переживай за мною приїхав Браєн.
- То ви дружите чи як? 
- Я сама ще не знаю. Як тато, його зранку не бачила? 
- Нам потрібно поговорити на рахунок тата.
- З ним щось трапилося?
- Ні. Він має іншу родину, тому він іде від нас. 
- Що? Як? Я щось зробила не так? Чому він так поступає? 
- Не звинувачуй в цьому себе, розумієш ми вже давно не разом, просто не хотіли тривожити тебе своїм розривом.
- Тривожити? Я перша повинна була знати про це. Мені треба іти бувай. 
Я поклала слухавку, було важко чути такі слова. Я не знала що робити, знову відчуваю себе самотньою. Розі була на вечірці їй подзвонити не вийде, залишалась одна людина яка могла розвеселити мій вечір. Я написала смс Едіку, ми все-таки збиралися вечеряти разом. Він не зразу ж відповів, у нього були справи тому я знову залишилась сама. Не встигла я подумати що робити далі як у двері пролунав стук. На порозі стояв Браєн з розкішним букетом квітів.
- Що ти тут робиш?
- Я прийшов по відповідь на своє питання. Ти будеш моєю дівчиною? Я обіцяю бути найкращим для тебе.
- Я... думаю ми можемо спробувати.
Я усміхнулася він міцно обійняв мене, я більше не відчувала самотність, я була щаслива що він поруч.
- Може ти зайдеш? У мене є дуже смачний чай,  ще ми можемо подивитися фільм.
- Я з радістю проведу цей вечір з тобою Лізі.
Ми дивилися неймовірно добрий і позитивний фільм, після якого я поцілувала Браєна, і просто насолоджувалася цим прекрасним вечором.