Глава 4

Зайшовши в приміщення школи я відчувала як всі дивилися на мене. Я розуміла, що вони думають що ми з Браєном пара.
- Розі я забула речі в шкафчику, я збігаю швиденько.
- Давай швиденько.
Вибігаючи з класу я спіткнулась і ледь не впала. Яке сильне було моє здивування коли я побачила Едіка. Він дивився мені в очі ніби чекав що я щось скажу. Я заклякла не в змозі сказати слова.
- Привіт. Куди так поспішаєш?
- Привіт, вибач мені потрібно взяти речі, ще побачимось.
- Може сьогодні повечеряємо?
- Я незнаю ще.
-  Я напишу.
- Звісно.
Я розвернулася і швидко попрямувала до шкафчиків, я відчинила дверцята взяла все необхідне і вже хотіла зачиняти як тут появився Браєн, він злякав мене своєю різкою появою.
- Що ти така ляклива? Як справи? В мене тут з'явилася гарно думка, може ми пообідаємо після школи, разом?
- Та все добре, вибач мені треба бігти.
- То як на рахунок обіду?
- Ну якщо просто пообідати після школи то я не проти.
- Тоді побачимось.
Я усміхнулася  і побігла на урок, зайшовши в клас я побачила лише одне вільне місце, поруч Едіка. Розі зрадниця сіла до першого ліпшого хлопця, тому в мене не було іншого варіанту як сісти на вільне місце. Ми проводили досліди, тому я надіялась уникнути незручності розмови. За цілий урок ми обмінялися декількома фразами і після дзвінка я поспіхом вийшла з класу. Розі зупинила мене.
- Що це за красунчик, він так дивився, ви знайомі?
- Взагалі так, але...
- Що? І ти мовчала? Як ти могла таке не розказати?
- Ми просто вечеряли доки ішов дощ.
- Просто вечеряли? Я впевнена що він знову тебе запросить.
- Ну взагалі, він вже.
- Що? Ти ж маленька партизанка, і ти мовчала?
- Він запропонував повечеряти, коли я виходила по речі. До речі де вони?
- Схоже я знову їх забула.
- Вертайся до класу, а я займу нам місце у їдальні.
- Я швиденько.
Я забрала речі і вже була готова вийти як на порозі класу з'явився Браєн, він оглянувся назад зайшов у клас і зачинив за собою двері. Він підійшов до мене і взяв мене за руку.
- Ти щось хотів?
- Я скучив, так давно тебе не бачив.
- Минув лише один урок.
Він підходив усе ближче. І ось він вже біля мене, одну руку поклав мені на плече ніжно опускаючи її. Потім переклав руку на пояс.
- Що ти робиш?
- Те що вважаю за потрібне.
Його руки міцно тримали мене за пояс, він нахилив голову і поцілував. Це був перший і найніжніший поцілунок в моєму житті. Я не знала як реагувати на такий його вчинок. Після цього він обійняв мене, мій ніс вткнувся в його сильні груди, мене переповняли емоції. Насолодившись обіймами і його неймовірними парфумами я підняла голову і дивилась прямо в очі.
- Що все це означає?
Спитала я. Його руки поступово опускалися з поясу нижче і нижче. Він вже майже торкався сідниці. Я прикусила губу я не зводила погляду з його очей, він знову поцілував мене. Я не  дозволила продовжити.
- Вибач мені треба іти.
Я чимдуж вибігла з класу. Розі вже чекала мене в їдальні.
- Що з твоєю помадою?
- А що не так?
Я дістала з кишені дзеркало. Моя помада була ростерта по губах, я зразу здогадалась що це від поцілунку. В їдальню прийшов Браєн на його губах також була помада я усміхнулася.
- Чому ти смієшся?
- Та так просто.