Глава 8

- Лізі привіт, тепер давай розказуй що за історія з Браєном?
- Так я нічого тобі не скажу, доки ти не поясниш що в мене дома забув Едік з розкішним букетом.
- Так давай все по-порядку. До мене підійшов Едік розпитував про тебе, чи маєш хлопця - що в тебе з Браєном. Ти нічого про нього не говорила і я подумала ви не разом, то сказала що ти вільна.
- Вільна? О Боже я нічого не встигаю тобі розповідати. Ми зустрічаємося з початку навчального року.
- Ого, і ти мовчала? Розповідай далі.
- Так стоп, я так і не зрозуміла що Едік забув в мене дома?
- Ну здається він подумав що між вами може щось бути. То між вами щось було, ну типу ти зрозуміла?
- Ну....
- Що? То ви з ним не просто зранку були вдвох?
- Так, це був нереальний вечір, я влюбилася по вуха.
- То ви переспали? Ти що здуріла? Ви зустрічаєтеся тиждень, ти не думаєш, що він отримав від тебе все що хотів і просто кине тебе, шей зробить з тебе дуру.
Я дійсно задумалася, слова Розі змусили мене повністю змінити ставлення до Браєна. Мені було боляче навіть думати про це.
- Лізі, Лізі... де ти пропала, про що ти думаєш?
- Вибач мені треба йти.
Розі не встигла нічого сказати. Я бігла додому не озираючись, складно повірити в те що тебе використали.
- Мамо привіт, ти вже повернулася?
- Та ні, я приїхала по речі в мене важлива поїздка з роботи. Гроші я кинула тобі на кридитку, замовиш собі щось поїсти, я повернуся за тиждень. Все бувай, я буду сумувати моя маленька.
- Буду чекати.
В мене був шок, як так може поступати мама, приїхати на годину щоб взяти речі і поїхати знову. Але зараз потрібно думати не про це треба поговорити з Браєном, а спершу з Едіком. Не хочу щоб він думав ніби я просто задурюю йому голову.
- Ало. Едік привіт, що робиш, ти не зайнятий? Потрібно поговорити.
- Привіт Лізі, я не зайнятий, давай зустрінемося через пів години.
- Де тебе чекати?
- Давай я заїду по тебе?
- Ну тоді може ми в мене пообідаємо?
Я щось приготую.
- Мені щось купити до обіду?
- Та ні непотрібно, все я чекаю.
Бабуся завжди говорила, якщо потрібно приготувати щось смачне і швидке, то готуй, запіканку з горіхами.   Доки готувала не помітила як пролетів час. Едік вже стукав у двері.
- Привіт.
Він стояв на порозі з квітами, ніби думав що це побачення.
- Проходь, кухня прямо на ліво.
- До речі квіти для тебе. Думаю що троянди найкраще тобі пасують.
- Дякую, поставлю на кухні там прохолодно, вони довше будуть стояти.
- Про що ти хотіла поговорити?
- Для початку сідай, пригощайся. Чому ти приходив вчора?
- То ти вже знаєш, думав Браєн тобі не скаже. Розумієш мені сказали що в тебе немає другої половинки, от я і вирішив запропонувати тобі бути моєю дівчиною.
- Ти не знав що я з Браєном?
- Ви це не афішували, то я й подумав що ти вільна...
- Вибач але зараз я сама не розумію чи я з Браєном чи одинока.
- Тобто? Як це розуміти? У мене є шанс? Не буду тобі брехати, але ти мені подобаєшся.
- Насправді, я не знаю як на таке реагувати. Мені треба розібратися в собі. Якщо чесно то я також нехочу тебе обманювати, я напевно люблю Браєна.
- Любиш? По справжньому?
- Так.
- Тоді мені краще піти додому.
- Зрозумій мене правильно я не хочу відштовхувати тебе ми можемо дружити.
- Буду старатися не створювати тобі проблеми.
Едік міцно тримав мою руку, і дивився в очі, немов в кінець коридору, він поцілував мене в щоку і зачинив за собою двері.