1

Серед засніжених гір і дрімучих лісів, вже вічність як непорушно стояло королівство Сакра. Воно славилось своїми багатими землями, величними палацами та  унікальним Бюро, де працюють найкращі слідчі.  

- Диви, диви.. . вже біжить! – Емма, смикала за рукав високого хлопця, що стояв поруч та ігноруючи її, дивився кудись в інший бік. – Як він вже дістав! Зараз знову завалить роботою, або ще гірше залишить нас на незаплановане чергування. Я звичайно пишаюсь тим, що я працівник Бюро, але все ж не готова там провести всю свою молодість…

- Що? Що ти сказала? – розгублено запитав хлопець.

- Рею! Не спи, - дівчина вдарила хлопця в плече.  – Ми зараз на службі, і маємо бути пильними, тим паче, що сюди йде Керуючий.

Хлопець обернувся, і побачив, як до них через сніжні кучугури біжить карлик. Керуючий Бюро, був майже по шию в снігу. Тяжко дихаючи, він щось кричав і незадоволено махав руками.

- Бездарі, я вам зараз… я вам зараз покажу. Ви в мене…

Він не встиг договорити, бо через мить  повністю  зник десь під заметом. Дівчина й хлопець споглядаючи цю картину голосно розсміялися. Зрештою, карлик вибрався зі снігу та залився брудною лайкою. 

- Знову скарги! На вас надіслали вже шість скарг! – Хекаючи, кричав Керуючий. – У Карветти Довгоносої, ще місяць тому викрали казан з одурманюючим зіллям. Хтось з вас цю справу розслідував? У сім’ї гоблінів, з північного кварталу, покрали свиней. Хто з вас, вів цю справу?

Рей з Еммою продовжили мовчки стояти та морщитися від криків карлика.

- Правильно ніхто! Хоча підписалась під цією справою ти Емма… А тобі, Рею, було завдання провести перепис населення. Ти це зробив?

Рей, посміхнувся, згадуючи, як сьогодні ранком наткнувся на цілу гору паперу, з переліком всіх мешканців Сакри. Тому він вирішив збрехати.

- Так, зробив!

Не бреши! Цей перепис провів Колін, та й взагалі він майже всю роботу за вас робить. Може мені вас звільнити, а Коліну платити як за трьох…

- А може не треба нам давати тупі справи, типу розшуку свиней. Всім відомо, що гобліни мають коротку пам'ять, самі їх зжерли, а потім носяться по всій Сакрі шукаючи те чого нема? – дівчина не на жарт розізлилася. – Я взагалі-то випускниця академії Сакральських відьом. А Рей один з найкращих мисливців. Тож дайте нам щось більш серйозне.

- Та ви з дрібними справи не можете впоратись!

- А ви хоч раз дайте нам щось важке, і ми доведемо , що  здатні на більше! – впевнено сказав Рей.

- Добре, але якщо ви не розкриєте цю справу, то всі нічні чергування ваші, до кінця року!

- Згода! – разом відповіли хлопець з дівчиною. –А якщо ми розкриємо справу, то протягом місяця, ви на всіх збори будете приходити в червоній сукні та бантиком на голові.

Карлик призадумався. Йому не хотілось  програвати, бо на кону стояла його репутація брутального коротуна, якого всі боялися в Бюро, та поважали в місті. Але ж всі карти в його рукаві, і йому вирішувати, яку карту діставати з колоди. Дати легку справу? Чи може піти з козиря? Керуючий хитро посміхнувся та кинув туза на ігровий стіл.

***

В самому серці Сакри, на головній площі, прямо перед зловісним фонтаном з кам’яними горгульями, в місячному сяйві виблискувала вивіска: «Бюро магічних розслідувань». Від готичної темної будівлі віяло прохолодою та таємницями. Була майже опівніч. В одній з башт, на передостанньому поверсі горіло світло. Три силуети виднілися в вікні.

- Ну й хто тебе тягнув за язика, Рею!  «Дайте нам завдання по складніше…» - нервувала дівчина, – ну й що нам тепер робити? Я не збираюсь два місяці витрачати на дурні нічні чергування!

- Еммо заспокойся, ще не все втрачено! Треба оглянути місце злочину на наявність доказів…

- Яких доказів? – нервово запитала Емма. – Це справа місячної давності. Всі сліди давно замело снігом. І все що ми знаємо, походить від слів принца. Який, я нагадую, є розбещеним підлітком.

- Ваші сперечання, як мед для вух. - Усміхнувся Керуючий, підносячи цигарку до товстих губ.  -  Хоч щось приємне за день!

- Чому цю справу ніхто не розслідував? – різко запитала Емма.

- Чому ж? ЇЇ розслідував Колін. – відповів коротун. – Але без свідчення принца справа зайшла в глухий кут і він був змушений зайнятися важливішими справами.

- А чому він не допитав принца? – запитав Рей.

- Колін , надіслав запит в королівський палац, через декілька днів прийшов лист від королівського писаря, про те, що його оповістять, коли принц зможе  прийняти слідчого.

- Ну і..

- І він його досі чекає…

- Це якась дурня. – розгнівалась Емма. – Будь ласка Рею, зачитай ще раз ту заяву.

Рей вже в десятий раз розгорнув пергамент з каракулями принца, та почав читати.

« Начальнику Бюро магічних розслідувань

Я принц Вінтер, перший і єдиний син короля Сакри Міхаеля п’ятого, хочу заявити про нечуване жахіття! Як відомо всім, я заручився з принцесою Жозефіною з квітучої долини. Місяць тому ми зіграли весілля в королівстві орхідей, а на наступний день я з нареченою і цілим екіпажем виїхав до Сакри. Дорога була тяжка і довга, в горах на нас постійно нападали сніжні гіганти. Вони зжерли майже половини моєї варти, але я не засмутився, бо в моєму королівстві ще багато залишилось солдат. А в дрімучих лісах Сакри ми відбивалися від вовків та розбійників. Та все ж боги захистили нас і ми прибули до передмістя Сакри, зберігши всі коштовності. На радостях командир моєї охорони дозволив нам зробити останній привал. Ми співали пісні пили вино та танцювали. Всі веселились, окрім принцеси. Але я гадаю, то через те, що вона не розуміє нашу мову. Раптом, звідки ні візьмись з неба на нас насунулась пітьма. Це була лише мить. Але за цю секунду я втратив майже все: мою дружину Жозефіну, охорону, скриню заповнену золотом. Ну і… Вибачте пишу крізь сльози. Золота корона прикрашена  діамантами та трьома великими ізумрудами.