Акт 11: Биття серця у ритмі танго

Переночувавши в маєтку Домінік ми хотіли вже повертатися, як раптом...

- Перепрошую за це. Я хотів поговорити з вами трьома негайно, але... Несподівано на мене впало море роботи. Даруйте, вам довелося довго чекати.

Так-так, зараз ми йдемо до Рутвена. Найбільше я боялася цього моменту.

- Що ви, не так вже й довго ми чекали, - відповіла я. Він один з головних антагоністів історії цього світу. Доречним буде ввести його в оману, втертися в довіру. Моє втручання вже трохи починає діяти на цей світ, то може щось і змінилось стосовно нього?

– Це величезна честь для нас. Ви витрачаєте свій дорогоцінний час на зустріч, попри те, що ви дуже зайняті... Дякую вам вели... Ой, - почав тараторити Ной. Я вела його за руку, як дитину. Хоч і сама хотіла подивитися всю ту красу, що ми проходимо, але тримаюся.

- Гей, Ной, дивись куди ти йдеш, - заперечив Ванітас, - Софа, не відпускай його за жодних обставин.

- Я ж просила, не називати мене так, - у мене аж око почало смикатися.

Ми дійшли до величезних масивних дверей.  Поверхня дверей, виготовлених з темного дерева, має блискучий, майже шовковистий відблиск, який підкреслює багатство матеріалу та витонченість його обробки. Кожен виріз та рельєф надає дверям неповторний характер, бувши вишуканою комбінацією геометричних та рослинних мотивів.  Розкішні лінії витончено переплітаються, утворюючи здивуванні візерунки, які віддзеркалюють естетику того часу. Кришталеві ручки зі вставками, можливо, прикрашені вишуканим металом, додають крапельку розкоші та елегантності до цих меблів.

- Чудово. Заходьте, - сказав пан Рутвен і відчинив ці двері. Від кінцевого табурета з драпірованою тканиною до високих полиць з антикварними книгами та різноманітними артефактами, кабінет лорда виблискує величчю і досконалістю. Величезне вікно з витончено вишитими шторами пропускає світло, яке створює м'яку, таємничу атмосферу. Серед різноманітних предметів у кабінеті можна побачити й артефакти, які відносяться до міфічних істот. Серед них старий зразок сонячної системи (хоча це для мене він старий, а для них це новіший за новий), карти, робочий стіл зі стільцем. Нічого не звичайного, але... Стеля була в сузір'ях. Немов дивишся на нічне небо. Дуже красиво. Ось такий інтер'єр потрібний до кабінету астрономії.

– Я називаю це місце не лише офісом, а й кімнатою відпочинку. Почувайтеся як удома, - сказав Рутвен, прибираючи зі столу документи.

- І справді, тут особлива атмосфера, - сама собі сказала я.

Ванітас вмістився на крісло біля шафи з книгами, Лука на стільці біля вікна та поряд з ним Жанна. Ной стояв біля мене і щось думав, що не одразу почув, що до нього звертаються.

- Щось не так? - Запитав лорд.

– Ні. Нічого, вибачте, - вибачився Ной, - Я тільки-но згадував Домі, вона сказала, що неможливо, щоб я не знав вас.

- Не турбуйся про це. Коли я почув, що ти був вихованцем безликого, все стало на свої місця, - пояснив Рутвен, - Він навіть ненавидить вимовляти моє ім'я. Сумніваюся, що йому знадобиться багато причин, щоб викреслити його зі всіх своїх книг.

- Це... Це в стилі мого вчителя, - відповів Ной.

- Але ж. Говорячи про імена, як твій вчитель називає себе зараз? - спитав Рутвен, - Він змінює своє ім'я, щоб воно підходило під настрій, досить часто, вірно?

-Вибачте. Я не бачився з ним близько півтора року, тож... — відповів Ной, перевівши погляд на якусь штуку, — Я не знаю.

- Тебе зацікавили ці агрегати, - Рутвен явно помітив біловолосий погляд, - Це різні двигуни, я їх узяв у маркіза Мачини. Це вогники, які біжать у строгому порядку. Це...

- Лорд Рутвен.- перебив вампіра Ванітас.

"Ой, що зараз буде ... Треба знайти щось важке" - проскочила в моїй голові думка. Я почала оглядатися і натрапила на ДУЖЕ велику книгу. Для мого везіння вона була не високо, тому я без проблем дістала її з полиці. 
'' А книжечка та, важкенька. ''Мистецтво введення переговорів'' ... Як цікаво. А Рутвен небезпечніший, ніж я вважала. Навіть вчиться промивати мізки без своєї "магії". Ось чому йому всі беззаперечно вірять. Я думала це тільки через статус чи перемогу у війні, а тут... Ну нічого, я теж не ликом пошита. Недаремно минули роки промивання мізків психологів. До речі, Ванітасу б не завадила парочку статей з цієї книжечки. Може, якщо я добре їй бабахну йому по голові, то якась частина інформації йому увійде в мізки? Треба перевірити”.

-Відведіть мене до королеви.

- Що? - явно не чекаючи такого нахабства Рутвен. І я його зараз чудово розумію, хай він і лиходій.

- Погано чути? Я кажу, відведіть мене до королеви вампірів, - відповів блакитноокий.

- ... Навіщо? - знову спитав Рутвен.

"Ну все, Чорниш, ти догрався. Вибач, але я хочу звідси цілою піти". План доволі простий. Я ''випадково'' падаю на блакитноокого та ''випадково'' йому на голову падає книга.

- "Навіщо?". Все просто. Я вважаю, що причина сплеску носіїв прокляття криється в ... - але не встиг чорнявий домовити, як я привела свій план у дію. Удар вийшов серйозний, навіть тимчасова втрата пам'яті може бути, але не страшно. І він впав дошкою обличчям в підлогу. І я зверху замість вишеньки на торті.

- Упс. Я перепрошую, я тільки хотіла запитати за цю книгу, але Ванітас стояв у мене на шляху. Як соромно, пробачте мені, будь ласка, я не хотіла, щоб так вийшло, - сказала я з награним переляканим обличчям. Режим незграбної дурниці активовано.

"Звичайно, я не впевнена, що він клюнув на це, але поки що повинно цього вистачити. Головне., щоб мене не почав підозрювати, що я щось знаю. А то збоку воно все так і виглядає".

- Що ви, у цьому немає вашої вини. Ви самі цілі? - запитав Рутвен і допоміг мені піднятися.

"Ага, як же, немає провини. Я взагалі все це підлаштувала. Інші може і не побачили, але впевнена, що ви, лорд, все чудово розумієте."

- Що ви, не варто турбуватися. Подумаєте, впала. З ким не буває, - відповіла я, - Краще підкажіть, де лікаря можна знайти? Я донесу Ванітаса до нього.