3

Повертаючись додому з роботи Таня частенько зриває галузку бузкового цвіту, і при блідому місячному сяйві довго та уважно його вивчає. Старанно шукає там квітки з нестандартним числом пелюсток. Чомусь і досі сподівається на те, що найдений, хоча б, п’ятилисник принесе в її життя ще одну іскорку вдачі та успіху. Тішить себе думкою про те, що з його допомогою їй вдасться уникнути ще якоїсь біди й халепи.

…І тоді Таня беззастережно вірила в магію бузку, тож під час одного із побачень запропонувала Олегові знайти незвичайну квітку та загадати ім’я дівчини якій би він захотів присвятити своє життя. Хлопець загадав її ім’я, та на жаль знайшов фатальний трилисник. Відтоді непорозуміння та неприємності не припиняли переслідувати їх. Дрібні непорозуміння, недомовленості й суперечності незбагненним чином перетворювалися на нездоланні складні перешкоди.

Тривалі розлучення, нерегулярні зустрічі і обмаль часу для спілкування зробили свою невдячну справу. Поки юнка “гризла“ граніт науки в столиці, парубок наполегливо просувався по службовій драбині в невеличкій меблевій фабриці на яку він влаштувався працювати після закінчення технікуму. Великий мегаполіс з численними розвагами та забавами зробив з Танею препоганий жарт. Поки її коханий трудився в поті чола, вона бездумно втішалася веселим буйством великого міста, насолоджувалася необмеженою можливістю до необдуманих вчинків й частенько безглуздих витівок. Врешті-решт Олег, зі своїми старомодними звичками та традиціями став їй нецікавим.

Нові знайомі, друзі, розваги. Довга розлука і рідкі зустрічі. Зміна світосприйняття та елементарна юнацьке самолюбство. Все це стало на заваді їх майбутньому щастю. Непорозуміння, недомовленості, честолюбство призвело до того що вони посварилися. Без всякої вагомої причини. Наче за підступним велінням всесильного фатального трилисника Олег з Танею розійшлися. Він з гіркою впевненістю в тому, що вона проміняла його на іншого хлопця. Вона в глибокому відчаї, бо вже носила під серцем його ще ненароджену дитину.

Незабаром Таня вийшла заміж за іншого, і здавалося б, що їхнім життєвим стежинам уже не вдасться ніколи перетнутися. Та у магії фатального бузку були свої, незвідані наміри, щодо них обох. Рік тому життєві обставини загнали Таню в глухий кут. Її старший син, після жахливої бійки потрапив у лікарню. Стан його був безнадійний. На врятування дитини були потрібні великі гроші, та серйозні зв’язки серед медичних світил. Звісно ні того, ні другого в жінки не було. Її чоловік не “вилазив” з закордонних заробітків, щоб хоч якусь забезпечити свою сім’ю.

Доведена до глибокого відчаю жінка була вимушена вгамувати свою гординю та згадати про Олега. На той час він став відомим бізнесменом в їх області, заможною людиною яка мала чималі зв’язки й можливості, батьком чия дитина зараз помирала на лікарняному ліжку. Тож забувши про всяке самолюбство Таня звернулася до нього за допомогою. На чималий подив жінки Олег миттєво відгукнувся на її поклик. Він серед ночі приїхав у лікарню, дав грошей і блискавично владнавши всі формальності відправив їх на лікування в столицю.

Коли скаліченій дитині стало значно легше Олег власною персоною завітав до їхньої лікарняної палати. Привіз з собою багато гостинців. Запросив її на вечерю в ресторан. Там, за тихою відвертою розмовою, Таня раптом збагнула, що ніщо ще не закінчено. Вона і надалі кохає його, а він так само безумно обожнює її. Наслідком цього розуміння було те, що вони віддалися поривам пристрасті, і вчинили перелюб в готельному номері. Потім Таня не стрималася й зізналася Олегові, що батьком її первістка є саме він.

Для чого вона це тоді зробила жінка не розуміє й досі. Чи це була звичайна жіноча слабкість, чи може всемогутній бузковий трилисник і знову невблаганно збиткувався з її життя. Свою помилку Таня усвідомила трошки пізніше. Коли Олег восени приїхав в село і запросив її на побачення. І знову їхня зустріч непомітно переросла в ніч солодких поцілунків та пристрасних любощів. Як і у столиці, жінка не змогла відмовитися від інтимної близькості з тим, кого і досі кохала понад усе на світі.   

На ранок Таня зрозуміла, що вони обоє стоять на краю прірви, що досить зробити хоч одному один необережний крок і трапиться незворотне; розпадуться дві сім’ї, діти залишаться без батьків, ганьба й осуд заплямують їхні імена. Єдиним прийнятним виходом, як тоді здалося жінці, було б розстатися і ніколи більше не бачитися, щоб не піддаватися неконтрольованій спокусі. І Таня знайшла у собі мужності, та попросила Олега про цю послугу. Хоча серце і розривалося від думки, що вона більше ніколи не зможе відчути смак його поцілунку на своїх устах.

Чоловік хоч і не відразу та все ж неохоче згодився виконати її прохання. Лише висунув свої вимоги. Він рішуче забажав фінансово забезпечити її подальше існування, й хотів бути постійно в курсі всього того, що відбувалося в житті його сина. Для того й купив Тані один із сільських барів, та час від часу надзвонював до неї щоб трішки поспілкуватися. Телефонні розмови завше були нейтральні за своїм змістом, проте жінці вистачало і цього щоб щоразу злітати на сьоме небо від щастя. Його журливий голос чомусь заставляв її серденько збуджено тріпотіти. А усвідомлення того, що він не забув про неї, що незважаючи на час та відстань, все ще переймається її життям наповнювали душу жінки дивовижним теплом й радістю.