1

Таня почувала себе надзвичайно щасливою людиною. Хоча для особливої ейфорії у неї начебто причин й не було. Життя жінки проходило в звичному, буденному ритмі. Щодня вона прокидалася на світанку, поралася з домашнім хазяйством, нашвидкуруч збирала дітей до школи, та поспішала відкривати бар. Незважаючи на економічну кризу, яка панувала в країні, відвідувачів у Тані не бракувало. Хто за хлібом, сіллю й сірниками заходив, хто по морозиво, мінеральну воду та квас забігав, а були і такі, що заскакували хильнути чарчину горілки й пляшку пива.

В обслуговуванні численних клієнтів жінка й не помічала як минав черговий день. Та вона навіть і рада була тому, що на роботі вільного часу у неї обмаль. Кожен відвідувач бару своєю покупкою вносив невеличку частку в благополуччя й достаток її родини. Тепер Таня відчувала себе доволі забезпеченою та успішною людиною. Її невеличкий торговий бізнес давав жінці впевненість у майбутньому дні. Відчуття, яке до недавнього минулого, не дано було їй знати.

А надворі панувала красуня-весна. Перші яскраві блискавиці вже давно прорізали небо, а рясні зливи зросили землю. Після них навкруги все зацвіло та забуяло. Дерева, мов юні наречені, вдяглися в біло-рожеві шати. В повітрі глухо загуділи невгамовні хрущі, та защебетали безтурботні жайвори. Навкруги носився гострий запах свіжозораного ґрунту й п’янкий аромат бузкового цвіту.   

Саме солодкий цвіт бузку напевне й навіював жінці це відчуття незбагненної радості й безпричинного щастя. Таня здавна любила це дерево. Їй подобалося, повертаючись пізнім вечором з роботи до дому, на хвильку зупинятися під якимось сільським тином рясно порослим розквітлим бузком, зривати галузку з рожевим цвітом і вдихаючи його дурманний запах занурюватися в спогади минулого. В такі особливі миттєвості життя пам'ять жінки зазвичай малювала яскраві картини її бурхливої юності.

Таня  з особливим трепетом в серці згадувала своє незабутнє дівоцтво, коли вона вперше по-дорослому закохалася в міського парубка на ім’я Олег. Хлопець частенько навідувався в гості до своїх стареньких батьків. Під час однієї з численних прогулянок весняним лісом вона і познайомилася з ним. Його перший погляд, перше сказане ним слово та випадковий дотик руки юнака запалили в її душі гарячу ватру пристрасних почуттів яка ще й досі не погасла. Той час був чи не найкращим періодом всього її життя. Таня була безтурботно-щаслива й наївно-довірлива. Надіялася на щирі неземні почуття, вірила що вони ніколи не згаснуть, мріяла про те безмежжя щастя й радості які вона пізнає разом з ним. Не судилося…