Глава 6 Ліля

***

- Ну привіт - Лана зробила надто серйозний вигляд обличчя.
- Ображаєшся?
- Звісно. Навіть дуже.
- Пробач, я справді не могла прийти.
- Що? Ай, та не через це я ображаюся. Доба пройшла, а ти так і не розповіла мені, що сталося.
- Може, вип'ємо по бокальчику?
- Ого. Здається, це серйозніше, ніж я думаю.
- Я вже заплуталася.
- І хто ж заплутав мою подругу?
- Едгар, Аня, бабуся, мама. Всі по-трохи.
- Тоді точно потрібен бокальчик.
- Але лише по одному.
- Два бокали білого сухого. Розповідай.
- Навіть не знаю, з чого почати.
- З мами. Думаю, із нею ми найшвидше розберемося.
- Ти маєш рацію. Тим більше я не багато знаю. Аня сказала, що мама знайшла собі молодого коханця. Надіюсь, це не закінчиться ще однією сестрою.
- Знаючи твою маму, можу сказати, що потрібно готуватися до найгіршого. А який він?
- Хто?
- Новий прихильник мами.
- Та не знаю я. Анька лише сказала, що він молодший за маму років на десять. Більше ми нічого не обговорювали.
- Окей. Значить, тобі потрібно до них навідатися й познайомитися. Тільки не думай відбивати в мами хлопця.
- Дуже смішно.
- А що? У вас всього лиш десять років різниці. Він, мабуть, добрий, досвідчений.
- Тебе завжди притягували старші хлопці.
- Не правда. Я тобі таких шукаю. Бо однолітки для тебе "не романтичні". Добре, з мамою все ясно. Анька що натворила?
- Завалилась учора без попередження. Нічого не пояснила, кімнату мою зайняла. Довелося ночувати в Едгара.
- Ооо, а цей симпатичний дивак знову в тебе ночував? Це через нього ти вчора не змогла прийти?
- Так, через нього. А що б ти робила на моєму місці? Я знайшла Едгара побитим під дверима квартири. Потрібно було залишити його в такому стані самого?
- Не перестаю тобі дивуватися. Ви ледве знайомі, а вже дві ночі провели разом.
- Не разом, а в одній квартирі. Це абсолютно нічого не значить.
- Ну-ну. Надіюсь, Ед нормально себе поводить?
- Він ніби боїться мене.
- Навіть так? Який сором'язливий хлопчик нам попався.
- А ще він прихильник творчості моєї бабусі.
- Жартуєш?
- Все серйозно. Я навіть дозволила йому прочитати не опублікований роман.
- Не боїшся? Може він шпигун. Викраде твір і опублікує під своїм іменем.
- Ланка, чому ти завжди шукаєш у людях щось погане?
- Я просто не хочу, щоб ти страждала, коли він розіб'є твоє серце.
- Не фантазуй. Ми з Едгаром просто друзі.
- А що там твій таємний прихильник? Ще щось писав?
- Зранку залишив під дверима троянду. Пізніше лист, у якому написав, що прийде в мій сон.
- Оу. Думаєш, реально насниться?
- Не впевнена. Та лягати спати все одно лячно. Ще й після того, що сьогодні снилось.
- І що ж тобі таке наснилось?
- Спочатку я навіть не зрозуміла, що це сон. Іду в кухню, а там Едгар з повітря квіти робить.
- Бузок? - Лана сміється.
- Чому бузок?
- Це б пояснило, де твій таємний прихильник бере квіти. Едгар робить їх з повітря, а потім продає.
- Цікава версія. Тільки це занадто магічно, щоб бути правдою. І робив Едгар чорні троянди. Я не повірила своїм очам, тому пішла спати.
- А ти впевнена в тому, що це був сон? Едгар хлопець дивний, може й магією займатися.
- Яка магія? Тобі вино в голову вдарило? Чи забагато фентезі читаєш? Відьми, магія - це все твої друзі - зсередини виривається істеричний смішок, коли я згадую, що знайшла чорні троянди зранку в кухні.
- Так і є. Але чому ти думаєш, що вони не можуть бути друзями твого котика?
- По-перше, він не мій. По-друге, він не котик.
- А по-третє?
- Я втомилася, піду додому - підіймаюся зі стільця.
- Стій.
- Що?
- Ти серйозно образилась? На що?
- Я не ображалася.
- Сядь на місце - якби це була не Лана, я би давно пішла. - Не запалюй свій вогонь. Прибережи його для майбутнього чоловіка.
- Угу.
- Так діло не піде - Лана замовила вже цілу пляшку вина. - Ти надто напружена останні кілька днів. Будемо розслабляти.
- Може, не треба?
- Нічого не знаю. Я тебе тверезою додому не відпущу.
- Ланка, я не буду пити.
- Боїшся, що мама сваритиме? Так ти сама живеш. Барон образиться і три дні спатиме в кухні. Це найгірше, що може статись. Так що вимикаємо мозок і дозволяємо йому відпочити.
- У мене немає вибору? - Лана негативно хитає головою, і я остаточно здаюсь.

Цей вечір і справді був легким і невимушеним. Мені навіть не хотілося повертатися додому. Ланка запропонувала влаштувати вечір кіно в неї. Ідея хороша, але й залишати Едгара самого в квартирі мені не хочеться. Біля дому на мене чекає сюрприз. І він не зовсім приємний, точніше зовсім неприємний. У квартиру я повертаюся з жахливим настроєм. Ще й ключі знайти не можу. Надіюсь, Едгар ще не спить і пробачить мені пізній дзвінок у двері.

- Доброї ночі. Я вже думав, що ти сьогодні не прийдеш.
- Нам потрібно поговорити.
- Щось сталося? На тобі лиця нема.
- Куди ти вляпався? Тільки кажи чесно. Кому ти гроші винен? Чому вони слідкують за тобою?
- Приб'ю! - очі Едгара загорілися зі злістю, яку мені не доводилось бачити раніше. На секунду здалось, що його зіниці вилізли з орбіт і ось-ось розширяться ще більше. Долоні хлопця мимоволі стиснулися в кулаки. Стало настільки страшно, що я зайшла у ванну кімнату й замкнула двері.
- Просто скажи мені правду.
- Я розбив автомобіль батька.
- Хочеш сказати, що це він підсилає людей, які тебе б'ють?
- Дико, правда? Тому я й не хотів про це розповідати. Вони обіцяли не чіпати тебе.
- Тобто ти винен гроші батьку? Багато?
- Залишилось двісті тисяч гривень.
- Не розумію твого батька. Невже гроші важливіші за сина?
- Якщо син дурний і нічого в житті не досягне, то так.
- Ти зовсім не дурний.
- Батько так не вважає, а я щось йому доводити не збираюся.
- Будеш просто це все терпіти?
- У мене немає іншого виходу.
- Є. Я дам тобі цю суму. І нічого терпіти не доведеться.
- Де ти такі гроші візьмеш?
- А це важливо?
- Так. Я не дозволю тобі ризикувати через мене.
- Не переймайся. У мене просто є така сума, і я можу спокійно тобі її дати.
- Я поверну. Зароблю й поверну.
- Та не потрібно. Ці гроші бабуся збирала мені на весілля. Можу дозволити собі витратити як хочу і на кого хочу.
- Оу, весілля - це серйозно.
- Бабуся мріяла, щоб я була справжньою принцесою на весіллі. А який у цьому сенс, якщо вона мене не побачить?
- І що ти не хочеш здійснити мрію бабусі?
- Я сама зароблю на це гроші, якщо потрібно буде. Тобі вони зараз потрібніші.
- Я навіть не уявляю, чим можу тобі завдячити. Чай будеш?
- Угу. Тільки спочатку душ прийму.
- Тоді я чекаю тебе в кухні.