Перше, що я зробив дома це увімкнув «ноут» і зайшов у Інтернет через браузер, який забезпечує анонімність. Зареєстрував нову електронну пошту. Свій лист я адресував місцевій поліції. Щоб не подумали, що автор несповна розуму, написав просто: «У криниці знаходиться тіло дівчини. Місце знаходження поряд з селом К. Винуватці покарані».
Далі я заходився допомагати Меланії пакувати валізи. З Рівного вона відправлялася до Львова, де планувала пожити днів зо три і лише тоді летіти до Канади.
Дивно, між нами не було «іскри», ми майже не спілкувалися, але за ці дні вона стала мені якоюсь наче рідною.
— Ти ж дай знати, як там твоя виставка.
— Окей. Дякую за все.
***
Три тижні потому, коли я гортав стрічку в ФБ, на очі потрапило посилання на місцевий новинний портал: «На Рівненщині у колодязі виявили тіло молодої дівчини».
У повідомленні йшлося, що через тривале знаходження тіла у воді встановити остаточну причину смерті не вдалося, експерти припускають, що це була механічна асфіксія. По даному факту правоохоронці відкрили кримінальне провадження та з’ясовують усі обставини цієї події.
— Хоч поховають нормально — подумав я.
Від роздумів мене відволік характерний звук повідомлення:
«Привіт. Я гадала що вже нічого не встигну, але таки в останню мить подала роботи на фотовиставку. Моя основна фотокомпозиція «Бурштинові душі» отримала спеціальну відзнаку.
P.S. Я все пам’ятаю».
Offline.