Бузина
IX
Очільник села скидався на вгодованого борова з маленькими хитрими очицями.
— «Ауді», кажете? Як же, як же, казали мені хлопці з села, що бачили в лісі. Не бійтеся, стоїть, нікому ваше корито не треба.
Коли пан сільський голова запропонував нас підвезти, то я одразу зрозумів, чому мою ластівку обізвав коритом — перед нами стояв крутезний позашляховик.
Олег Іванович увічливо почекав та переконався, що автівка на ходу і лише тоді помчав по бездоріжжю на своєму «кубику».
Перш ніж сісти в авто, Меланка стала копирсатися у ранці і зрештою дістала маленького слоїка.
— Добре, що набрала води у криниці, пити хочеться після пирогів, страшне.
Мене мов окропом ошпарили, я підскочив до дівчини та вибив з її рук посудину.
— Ти чого?
— Сідай у машину. Купимо воду по дорозі, — коротко відповів я, не вдаючись у пояснення.
За годину ми вже виїхали на автодорогу та стали рухатись у сторону Рівного.
#2116 в Містика/Жахи
#4636 в Сучасна проза
Відредаговано: 25.12.2018
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
