Початок історії

Дочитуючи чергову книгу по психології  Ігор зрозумів свої помилки у минулому,  і тепер озброєний новими знаннями із книги, він був готовий переступити за поріг у нове, щасливе життя.

 Руйнування старого було подібне для нього як виселитись із старого дому який мав малі розміри. Стіни в якому були зроблені із уже прогнивши дощок.

Обізлившись на своїх батьків за такий спадок іде від них, щоб побудувати собі новий царський дім. Де він бачив себе багатим, і оточений багатствами, обіцяними йому із книг. Повен ентузіазму і нових знань із книги, він ринувся зробити їх реальними.

Пройшло декілька місяців.

Ігор усвідомив свою невдачу і наївність, побудувати нове хороше життя його мрї, виявилося вище його сил, і те як жилось скоріше, із батьками, виявилось краще того що йому в дійсності получилося створити своїми силами.

Змучений не вдалим  ділом, Ігор знову заглибився у себе, і вернувся додому до батьків, який тепер здавався йому таким близьким і безпечним місцем. Збита із дощок хатка батьків, стала дуже приємною, і старе життя і навики батьків дали йому більше, ніж спроби жити новим життям описаним у книгах.

 Ігор вернувся додому і повторно впав у депресію. Зразу посипалось море порад, від рідних людей, що треба щось робити. Та сили на нові починання покинули його, і він валявся овочем на ліжку. 

До його рук потрапила книга Андрійчука Андрія « Психологія цілі», Ігор подумав : « О ще один вчитель життя».

Так відбулось наше знайомство. Ігор познайомився із відбірними строками мого розуму, найшовши у них надію.

Відкриття Ігора

   Закривши книгу після прочитання перших сторінок, Ігор дивився перед собою, і бачив краєвид за вікном, вікно, карниз на який були повішенні штори, і на іншій карнизній рейці висіла тюль. Штори прикривали частину вікна від яскравого обіднього сонця, створюючи темноту. Ігор любив темноту, він ніби ховався в ній від навколишнього світу, який лишав по собі мало приємні відчуття. А тут на ліжку вкритий легкою ковдрою він у безпеці. Ігор продовжував дивитись на штори. Штори були золотистого кольору розділенні на дві частини, колір коливався у своєму спектрі, створюючи то темніший то світліший відтінок, позначаючи форму конуса, де штори були скручені в одному місці і прямолінійні в інших. Ігор ще довго дивився на штори, інтегруючи різні параметри.

У голові виникло питання: «з чого я знаю що це штори?». Потім він підійшов до них і став їх крутити міняючи форму. І привів сусідів, маму, тата, сестру, посадив їх на стільці і показав руками на штори, спитав «що це?», вони відповіли «штори». Потім він став їх мнути і склав у кулак і знову спитав

• Що ви бачите?.
•  Я бачу що ти штори в кулак мнеш і займаєшся фігнею.

Після чого вони розійшлись. Но Ігор продовжував стояти зрозумівши нове відкриття яке він зробив для себе.

Що визначало кусок тканини висячий на карнизі як штори?  У книзі «Психологія Цілі», реальність сприймається мозком через свої органи чуття як «інформаційні одиниці» в одиницю часу, це ніби дивитись на фотографії які змінюються 24 рази в секунду.

Тобто ми бачим предмет реальності який відтворюється у нашому мозку у вигляді фотографії. Наступну секунду предмет може змінитись у своїх критеріях. Наприклад, момент коли Ігор зімнув штори і змінив їх форму, плюс змінились відтінки. Але все рівно лишився спільний критерій за яким усі присутні були впевнені що предмет перед ними саме штори. Цей критерій є «Алгоритмом смислу».

Саме алгоритм смислу дозволяє дивитись на рухомі предмети. Це подібно тому як дивитись відео коли змінюються картинки, тобто одиниця часу - це є 1/24 секунди для алгоритмів смислу утворених через візуальне сприйняття.  Якщо картинка змінюється з такою частотою, щоб простежити її рух треба визначити головні критерії які збережуться при різних умовах. Ці критерії і є алгоритмами смислу. Вміння виділяти алгоритми смислу дозволяє орієнтуватись в навколишніх речах.

Прогулянка

   Вдягнувши стару облізлу футболку і такі ж помнуті потерті джинси Ігор вийшов із дому по старій привичці, пройтись одному по вулицях міста в якому він жив. Ступаючи по тротуарній дорожці легкою походкою в його голові стали появлятись думки. І він пригадував строки книги Карла Густава Юнга «Психологічні типи» де він згадував дану закономірність, що прогулянка на самоті навіює на думки. Його погляд охоплював людей ідущих йому на зустріч, будівлі, машини, і поневолі він став думати про події які колись із ним відбувались, про психологічні системи на яких він розраховував досягти щастя. Прогулянка його заспокоювала і повернувшись додому, він подивився перед собою і зупинив погляд на шторах, посміхнувшись він взяв книгу «Психологія цілі» і приступив до читання.

У книзі він читав про мислення. Все починається із того що у мозок людини поступає інформація через канали сприйняття, розглянемо лиш п’ять основних каналів: очі, дотик, слух, нюх, смак. Вони відображаються в інформаційні одиниці. З інформаційних одиниць виводяться алгоритми смислу. І цей процес надходження інформації є постійним. Інформація напливає знов і знов з усіх каналів відчуттів, і саме з цієї причини, щоб мозок не був схожим на мусорну свалку, де ніяк не найдеться і не упізнається що це навколо. Інформація сортується. Розкладається по поличках. В дійсності формуються структурні групи, в які потім поступає нова інформація і з яких береться інформація.

Інформація - це інформаційні одиниці (та картинка яка поступає в мозок людини через канали відчуттів). В часі коли від людини потребується вилучати інформацію, вона буде користуватись тією системою класифікації через яку її і сприйняла. Але розказати я хочу про наступне, а саме про те як це виглядає.

У психології цілі алгоритми смислу розділені на чотири рівні тета, альфа, бета, гама. Розділення було по принципу кількості енергії яка міститься в алгоритмі смислу. Якщо говорити простіше, то всі алгоритми смислу розділені по енергії (часу) яка потрібна на їх виконання.