Розділ 45

Орест розплющив очі у незнайомій кімнаті. Судячи зі звуків які долинали з-зовні це швидше за все був корабель у якому відкрили вікно чи ілюмінатор для провітрювання. Цього точно Орест не міг сказати, оскільки до його тіла було під’єднано багато різних приладів і капельниць. Звук хвиль та легеньке погойдування заспокійливо діяло на ситуацію Орест було спробував припіднятися, але сил не вистачило. Його спроба прискорила серцебиття і пульс і очевидно ці зміни сповістили когось у сусідніх приміщеннях, бо незабаром у його кімнаті чи каюті з’явився старший дядечко з акуратною борідкою і у вбрані, по якому можна було його ідентифікувати як медичний працівник.

• О наш підопічний прокинувся – весело обізвався медичний незнайомець
• Де я? хто я і як сюди потрапив? – простогнав Орест
• Хто ви- це нам випаде нагода вияснити. Ну а ви зараз перебуваєте на борту круїзного лайнера Каталонія іспанської суднохідної компанії. Два дні тому вас непритомного виявили в морі недалеко біля Бермуд. Ви були без пам’яті і ледве живі. То як вас угараздило там опинитися.

Тим часом пам'ять потроху почала повертатися до Ореста. З фактами його реального життя пам'ять підсувала ще якісь дивні картинки які він сприймав як рідні, але вони були якісь нереальні фантастичні.

• Мене звати Орест – лікар Трумен (як Оресту згодом стало відомо) одразу пожвавішав, сів на табурет на коліщатах і під’їхав до Ореста поближче щоб почути хто він і звідки.

Орест розповів усю легальну історію до моменту як потрапив у круїз. Як йому подобалось на цьому велетенському кораблі, але далі спогади уриваються.

• З того моменту таке враження що мені витерли пам'ять. Можу припустити що випадково вивалився за борт, але це не точно.

Лікар Трумен уважно все записував на свій планшет. І коли Орест завершив, звернувся до нього.

• Ще забув вам розповісти що коли ми вас знайшли поряд плавала дивна металева коробка прив’язана до вашої руки. Очевидно там для вас були якісь цінні речі. Можливо документи. Вона ось тут на тумбочці. Ми з етичних міркувань її не відкривали, лише сканером перевірили чи немає якихось небезпечних предметів. Ну але зараз відпочивайте набирайтеся сил, а я побіг докладати капітану що дізнався – такі правила.
• Лікарю заждіть, а що зі мною – боязко перепитав Орест.
• Ну якщо не зважати на декілька невеликих ран і сильного виснаження – ви цілком здоровий. Принаймні я не вияви ніяких відхилень від норми.  Ну ви відпочивайте, ще буде час поговорити бо до найближчого порту ще тиждень ходу – йдемо через Атлантику.

Лікар покинув приміщення, а Орест спробував глянути що то за коробка була в морі біля нього. Він повернув голову і побачив звичайнісіньку бляшану коробку, місцями заржавілу без будь-яких написів і щільно прикритою такою ж бляшаною кришкою. Вона була по розміру як пів його руки, тож Орест не ризикнув її підіймати бо ще не було сил, і вирішив трохи подрімати.

Розбудило Ореста два голоси, які лунали з кімнати. Коли він відкрив очі, то побачив що коло його ліжка стояли двоє чоловіків. В першому він упізнав доктора Трумена, а от інший був мабуть капітан – про це свідчила форма. Ті двоє намагалися говорити шепотом, але у капітана був такий громовитий голос що його шепіт мабуть би розбудив і того хто в комі.

• О наш герой-плавець прокинувся. Знайомтесь це капітан Максвел.
• Вітання на борту Каталонії – привітався капітан – Ви і ваша історія мене заінтригували. Невже бермудський трикутник підкидує нам нові загадки?
• Перепрошую капітане, яка історія? – перепитав Орест нічого не розуміючи.
• Давайте я вам трошки поясню. Поки ви спали ми зробили велетенську роботу: подали декілька запитів, отримали декілька відповідей і підтверджень. Скажу так, ваша персона повністю підтвердилась. Частково підтвердилась і ваша історія з круїзом, але далі більше загадок ніж відповідей. Річ у тім що ви «пропали безвісті» у червні біля берегів Бермудів. Так от ми знаходимо вас у червні тут же біля берегів Бермудів.
• Ну і в чому таємниця? – не розуміючи уточнив Орест.
• А таємниця в тому, якого року ми вас знайшли? З моменту вашого зникнення і до сьогодні минув рік. Ось так. Тож розкажіть нам, де ви були цілий рік?
• Як рік? Нічого не розумію. Ви стверджуєте що я рік ось так мотався на хвилях у морі? – Орест щиро виявляв своє повне нерозуміння ситуації
• Власне я вас хотів про це розпитати, але бачу що має справу або з амнезією, або якоюсь аномалією. Розумієте з моїм 20-річним досвідом капітана я не повірю в історію що ви цілий рік просто так дрейфували у морі без їжі, без прісної води. І сіль би зробила свою справу. Десь ви мали бути в іншому місці і щось мали там робити.
• Пане капітан, я звами цілком згідний що це не реально. Кажу виключно як журналіст, тому я можу засумніватися в даних які вам надали. Може там якась помилка в документах.
• Та ні – двічі перевірив. Та зрештою там немає нічого секретного дивіться самі – і капітан протягнув Оресту свій планшет на якому був закріплений роздрукований документ в якому чітко вказано вірну дату його круїзу. – А тепер гляньте на мій смартфон чи смартфон доктора чи зрештою календар ось тут на стіні.

Орест руками вхопився за голову. Він ніяк не міг збагнути як так з його життя випав цілий рік. «Боже, та я мав підготувати публікацію. Та мене напевно вже з роботи звільнили», думав він покачуючись у ліжку. «Що зі мною сталося». Та його транс перебив знову капітан.

• Ну наразі ми вас залишаємо ще перепочити, але оскільки ви у нас в гостях – ласкаво просимо на борт. Сподіваюся на вечерю ви зможете уже піднятися в ресторан. Я розпорядився щоб вас перевели у каюту. Головне не хвилюйтеся і думаю що рішення цієї загадки десь точно є.