Розділ 42

В Ореста склалося враження що втома доймала не лише його і Давида, але й їхніх опонентів. Охоронці дрімали на листі, табір перестав гомоніти. Руки і ноги нили нестерпно, але не було на те ради. Короткі перемовини з Давидом теж не давали результату. Тож Орест почав знову згадувати Аделу і таким чином його думка про неї трохи відвертала увагу від дискомфорту в якому опинився Орест. Довкола запанував спокій, який насправді почав навіть лякати. І не випадково.

Раптом Орест побачив, як один з охоронців завис в повітрі вниз головою. Він прокинувся і з переляку почав вовтузитися як риба на гачку та за мить зник у верхів’ї дерев, не встигнувши видати ані звуку. Уже незабаром та ж історія трапилася з іншим охоронцем. Ще декілька секунд і Орест відчув як мотузка послаблюється і чиясь дуже рука потягнула його та Давида в кущі. За деревом Орест побачив лише могутні плечі прикриті звіриною шкурою. На щастя Давид прочитав ситуацію і чемно йшов за ними.

• Куди це ми – спитав він Ореста.
• Не питай, а згодом взагалі забудь про все що бачив.

Так мовчки вони дійшли до входу в печеру, далі були уже знайомі коридори, які викликали в Ореста неприємні спогади полону. Зрештою вони опинилися в уже знайомому залі де у кріслі сиділа знайома фігура Армонія. Проте ця картина виглядала врази кращою, оскільки поряд з Армонієм сиділа вона – Адела, без будь яких маскувань під дикунів. Справді Орест останні дні час від часу переконував себе чи не домальовує його уява, їй якісь риси, чи не ідеалізує він її. Але ця зустріч доказує що вона справді була прекрасна.

Адела з Армонієм сиділи за столом і палко сперечалися. Поява наших бранців припинила цю дискусію і Орест почув телепатично як Армоній звернувся до Адели змінивши трохи тон:

• Бачите, я був правий і не просто просив цю затримку. Він все таки дотримав свого слова і прийшов.

Видно було що Армоній задоволений і поява Ореста буда йому на руку.

• Вітаю Орест. Що за пригода трапилась – спитав Армоній.
• Вас відстежують. Після останнього рейду і сканування деякі племена вирішили заробити політичні дивіденди.
• А це хто з тобою? – перепитав Армоній вказуючи на Давида.
• Це випадковий друг по нещастю. Єдиний спромігся протирічити головному, от його і покарали разом зі мною. Насправді єдина думаюча душа серед того стада.
• Ну я радий що все завершується позитивно. Тож можна приступати до справи. Ти готовий йти  у наш край?
• Вибачай шановний Армонію, але є обставини, які трохи внесли корекцію в наші домовленості. Хоча довгий пошук компромісу видав рішення, яке задовольнить сподіваюся і вас і нас. Першу обіцянку що я повернуся я виконав. Ось я тут. Проте я маю повернутися на базу. В противному випадку можуть бути великі неприємності як для мене, так і для тих хто допоміг мені.

І тут раптом у розмову втрутилась вона – Адела:

• Хто ти? Звідки ти? І звідки знаєш як комунікувати?
• Мене звати чи ідентифікувати як Орест – я з іншої планети. Тут я мешканець бази Н-1. – Орест розумів що йому надзвичайно приємно спілкуватися з цією позаземною жінкою.
• Що це «база» і де ця база?
• Це у напрямку на захід є дві великі гори – ось там вона.
• А це ті неприступні гори, куди ми не раз посилали експедиції і жодна ще не вернулася. Місцеві кажуть що це свята гора духів. По ночах видно як звідтіля злітають вогники у небо і повертаються назад. – раптом згадав Армоній.
• Ну краще туди і не суватись бо там є периметр безпеки який не просто буде пройти.
• Чому?
•  Не знаю. Та й навіть якби знав навряд чи міг би про це говорити. Це питання безпеки.
• Тож з якої ти планети? – знову запитала Адела.
• Перший раз мені важко було б відповісти на це питання Армонію, проте зараз можу припустити що йдеться про планету біля зірки Атона.

Адела захвилювалася. Це було видно як змінився її вираз обличчя.

• На основі чого ти це припускаєш?
• На основі нашої попередньої розмови з Армонієм. Бачиш на нашій планеті є теж дуже багато загадок і знахідок стародавніх цивілізацій. Я ще більше того скажу, що наша мова, мова тутешніх теранців і прамова мають низку слів, які були унаслідуванні одна від інших. Скажімо «Терра» - у нас теж у давніх мовах це означало планета Земля. Тобто та планета звідкіля я прибув сюди. Або ось міг друг по нещастю Давид. Така ідентифікація на нашій планеті походить з дуже прадавніх часів. А от про зірку Атона тут ще цікавіша ситуація. На нашій планеті є залишки такої древньої цивілізації як Єгипетська. Ну це вам ні про що не говорить. Проте у них були вірування у бога нашої зірки. Проте він називався Ра. Але як виявили вчені археологи у якийсь період в цій цивілізації з’являється вірування у бога Атона і бога Амона. Звідки воно прийшло – досі загадка. Проіснувало це вірування декілька століть і так само різко зникло. Згодом через через якийсь час такий же культ знаходять у древній цивілізації, яка на 1000 років молодша і розташована в протилежній півкулі планети. Співпадіння?
• Цікаво ти розповідаєш Оресте – зробила комплімент Адела. І від тих слів в Ореста за шкребли кішки на душі. – Ти Оресте вивчаєш науки?
• І так і ні. Я вивчаю інформацію, дані, аналізую і роблю висновки. Це моє призначення у нашій цивілізації.
• Ти розумієш, що якщо ти з околиць Атона, то це означає що ти з планети звідки прийшли наші предки. За нашими переказами. Наші предки прийшли з трьох планет околиць Атона. Терра це наша планета нашої гілки, але була ще планета Тея і Теренія. Усі вони поруч.