Розділ 39

Юхан дістав з холодильника декілька пляшок Місячного пива і роздав усім присутнім. Кожен мовчки відкрив свою пляшку і потроху почали попивати це космічне пійло.

• Чому воно мені так гарно йде. Перепробував море земних сортів – непогані, але саме Місячне це щось особливе і по смаку і по ефекту – вирішив розрядити ситуацію Орест.
• Там якраз фішка в тому де його варять – як не дивно обізвався сер Лі – Я коли починав тут свою кар’єру, мене довго не допускали до Novel. Я спочатку на роки застряг якраз на виробництві Місячного. І там уся фішка у мікро гравітації місяця. І дріжджі по інакшому бродять і текстура піни навіть відмінна, усе це і робить його не таким як всі. Спочатку думали що це був брак, але швидко зрозуміли що у цьому вся суть. Не повірите, тут на Novel деякі розумники пробували підробляти його, але швидко спалилися – смак не той.
• А як ви на Novel потрапили? – спитав Юхан.
• Усе доля випадку. Запропонували якось замінити одного працівника департаменту супроводу на лінії Земля – Місяць. Так от на кораблі, я сподіваюся ви ним теж сюди діставалися, одна п’яна компашка пристала до нашої групи, тому довелося втрутитися і нагадати свої навики по єдиноборства. Сам уклав чотирьох і це видно справило враження, бо якраз в цій групі в експедицію готували дівчат і виявилось був один з радників. Ось так транзитом через Місяць відправили сюди. Навіть не дали з друзями попрощатися.
• Ну і де краще? – поцікавився Артур
• На місяці спокійніше і багато друзів, але рутинна робота. А тут набагато цікавіше, хоча через постійні зміни і друзів не встигаєш завести. Та я людина напевно творча і усе таки тутешні порядки мені ближчі: експедиції, небезпеки. Ну скучати не доводиться.

Аж тепер Орест зрозумів що виявляється людина, яка вже стільки часу з ними поряд для них досі залишалася загадкою. Аж сьогодні вони дещо дізналися про неї. А як було б цікаво довідатися про його земне життя, але напевно сьогодні не той день і той момент.

• Отож друзі, скільки пива не пий, але ситуація не розв’яжеться сама пособі. – вирішив змінити тему Артур – Мав надію що відсутність першого та другого радника на комісії зіграє нам на руку і з часом пом’якшить результат. Але сьогодні пошерстив по своїх знайомих – вони десь далеко на виїзді і чи не на Землі, тому навряд чи будуть в курсі про останні події. Ну і мені прикро перед сером Лі що він отримав найбільшу кару, тому винні у цьому кожен з нас, але є більш глобальні загрози.
• Не хвилюйтеся – переб’юся. Не вперше – спокійно відповів сер Лі, даючи зрозуміти що він абсолютно не тримає зла на ситуацію.
•  Так от з таких глобальних загроз ми можемо втратити доступ до наукової інформації, над якою працювали багато років і тепер ви теж волею неволею але причетні до цього процесу. Я не знаю як поступати. Порушити  секретність і розповісти що Орест це ключик до розуміння усіх процесів, але друже тоді ви одразу потрапите в золоту клітку експериментів. І от не знаю як поступати. Просто під час останньої експедиції склалося враження що ми за крок до великих відкриттів. Подумати тільки ми з неандертальцями домовилися. І тут якийсь протокол безпеки усе перекреслює. Сер Лі які ваші бачення?
• Час. Треба виждати санкційний період, а тоді буде братися за нову експедицію. Ну це  мінімум як півроку, і немає гарантії що саме такий склад вирушить в експедицію. – впевнено відповів сер Лі.
• А ви що хлопці думаєте – Артур звернувся до Юхана та Ореста.
• Я з колективом. Що вирішите так і буде – озвався Юхан, а от Орест вирішив витримати паузу, оскільки він розумів що від його спічу буде залежати подальший розвиток подій.
• Ну то що скажете Оресте? – ще раз перепитав Артур
• Те що я зараз скажу, може видатися вам дивним, але прошу дослухати до кінця. Я вважаю що мені через два дні треба повернутися до тих печер і таки зустрітися з тими істотами. Я вам ще не все розповів, що там сталося і відверто моя репутація може стати справді ключиком до нового пізнання життя неандертальців, тому що я вже знаю що наше уявлення про них хибне, я навіть знаю що вони тут не аборигени, тобто не місцеві. Зараз не питайте звідки і чому бо сам не маю багатьох відповідей. Але цю зустріч треба відбути щоб у нас залишилась ниточка контакту з ними. Інакше доведеться все розпочинати спочатку. І ще одна умова на основі якої нас відпустили і про яку я теж промовчав це те що ми маємо допомогти знайти їм той клятий Скелопіль, який власне вони тут і шукали.
• Чому ви промовчали про це – тривожно перепитав Артур.
• Річ у тім, що я до сьогодні достеменно не знав що це таке  і взагалі тоді й не дуже думав про це, тому що треба було вигрібати. Тому зараз є дві проблеми як на мене. Перша – як дістатися на зустріч, друга – як їм донести Скелопіль.
• Ну і де цей Скелопіль? – перепитав Артур.
• Він у вас в департаменті археології. Оці брили які ви знайшли нещодавно з прамовою є уламки цього об’єкта. Чесно кажучи навіть боюся розуміти що там закодовано. А це ми можемо зробити лише з’єднавши усі куски в єдине ціле. Але з фрагментів поки що якась абракадабра.
• Цікавенько, а чого ж ви про це досі не розповіли – дорікнув Артур.
• А що розповідати, якщо нічого не розумієш. Візуально виглядало так: троє істот в білому, до речі досить симпатичні диктують якісь незрозумілі фрази. Лишень дві зрозумів «Не втручайся» і «Будь собою». Все. Інші фрагменти без початку і кінця тому визначити щось просто нереально. Тому ще раз кажу бачу дві проблеми: як вибратися на зустріч і друга проблема як доставити Скелопіль. Тоді можна рухатися далі.
• Не варіант – озвався сер Лі – Тут буде ціла серія порушень правил безпеки ну і порушення санкцій. Одразу підете по червоному протоколу на землю. А ви що гадаєте?
• Друже це великі ризики, краще витримати. Я погоджуюся з сером Лі – висловив свою думку Юхан.
• Ну мені теж ідея не дуже – підтримав Артур – Ризикова, ну і Скелопіль нам ніхто не віддасть. Він вже засвічений в усіх інстанціях, по друге щоб його донести чи довести треба транспорт і багато людей. А підставляти когось не дуже є бажання. Тим паче вас Оресте.
• Власне Артуре, я вас почув – опонував Орест. І мені імпонує твердження «Ризиково», тобто не «не можливо». Від себе додам що я готовий йти на ризик. Вас тут тримає кар’єра, проекти. Мене ж наразі нічого не тримає і я навіть готовий піти на ризик з «червоним протоколом». Ну витруть пам'ять в результаті. Звичайно вашого товариства і пива мені буде дуже не вистарчати, але заради справи я готовий на все.