Розділ 35

Сивий уважно вдивлявся в очі Ореста. Він не робив ніяких рухів, а лишень уважно вивчав його. Раптом в голові Ореста прозвучали знайомі слова:

•  Хто ти?
• А ти хто? - за журналістською звичкою перепитав Орест

Цей голос звучав трохи настирливо, але нотки цікавості перевершували в інтонації. Саме так, Орест подумки вловлював навіть інтонацію того дивного беззвучного голосу в голові.

• Я питаю як ти ідентифікуєшся?

"Дикун, а оперує науковими поняттями" - подумав Орест та відповів:

• Я Орест - спостерігач, а це Артур, теж спостерігач.
• Я знав що випадок цікавий: вперше зустрічає теранців які можуть з нами говорити. Скільки не пробували вступити в контакт - все це марно.
• Хто тепер Ви - перебив його Орест - Ми поділилися в хто ви такі. Якщо ніхто - відпускаєте нас. Якщо ви хтось, можемо поговорити.
• Ох який з характером - настирливість Ореста явно не імпонувала сивому, але цікавість до чогось нового напевно брала верх - Звідки ти?
• Не з тої планети
• Ти хочеш щоб я повірив що усі теранці з інших планет?
• Не всі, а лише деякі. І хто такі теранці.
• Ті з ким ти прийшов. І що ви знаєте про Скелопіль?

То напевно ця скеля - і Орест спробував її уявити. Йому сподобався цей формат спілкування, адже так можна не лише й говорити але й показувати.

• Оооо - завив сивий, очевидно отримавши картинку - Вона! І тепер не кажи що ти там не був.
• Так - обрізав його Орест. - Далі розмови не буде. Або ти ідентифікуєшся, або продовжуйте робити те що робили. Ви гадаєте що я не розумію що ви щось шукаєте? І пошуки не дуже успішні. Тож треба було викрасти цілі села щоб знайти невідомо що. На таке здатні лише дикуни. Ну, успіху - ця ситуація почала Ореста діставати.

Тим часом Артур не розумів що відбувається і вирішив порушити мовчанку:

• І що то там друже Оресте за гіпноз?
• Артура не збивайте: намагаюся вступити в контакт.
• Як?
• Сам не знаю але спілкуємось.
• Тим часом сивий турретт кипів телепатично:
• Та ти хто такий? Ти мені умови будеш ставити?
• Насамперед хто ти? Я ж відрекомендувався - Орест. А от про вас я нічого не дізнався?
• Я ідентифікуюся як Армоній керівник дослідницької групи Зега.
• Ну оце інша справа Армоній. Принаймні буду спілкуватися з сутністю - констатував Орест. - А тепер попрошу короткий зміст хто ви?
• Теранець і не знаєш? Але що ви можете знати? Ви ж дикуни. Ще досі бігаєте з луками та стрілами.
• Попрошу без ярликів - перебив Орест - По перше, не можна усіх під одну гребінку. По-друге хто б то говорив за дикунів, в самі в шкірах і з ціпками.
• А ти про це? – він різко встав, відкинув вбік ціпок і зняв з себе хутро. 

Орест так і відкрив рота від несподіванки: перед ним стояв кремезний чолов’яга у дивному чорно-білому костюмі з дивними накладками на руках і ногах, які візуально в хутрі додавали мускулатури. Згодом він збагнув що це напевно екзоскелет, який додавав їм сили. Сам Армоній очевидно був в літах, але достатньо симпатичним. Тепер він більше був схожий на людину. Єдине я частина обличчя у районі нижньої щелепи мала дещо видовжену форму що робило їх трохи схожими на мавп.

Поряд сидів Артур у такому ж шоковому стані як і Орест.

• І навіщо цей маскарад? - пробурмотів він собі під ніс.

Ця фраза повернула Ореста до життя.

• Зараз спитаю зажди.

Орест звернувся до Армоній:

• Ну і навіщо все це.
• Просте маскування. Раз дикуни - так дикун.

Ореста знову цей факт вибив з пантелику, проте він продовжив уточнювати:

• То виходить що не вони і ми вас досліджували, а ви нас?
• Виходить що так. Хоча ми вас вже давно дослідили, але ти мене справді вразив. Вперше зустрічаю теранця що вміє телепатично розмовляти.
• Не повіриш, але я теж - пожартував Орест - і те що я вмію для мене загадка. Може ти знаєш чому так?
• Мені важко сказати як так сталося. Наша історія згадує випадки парування з теранцями, але ще тими давніми на Террі, але не тут. Уже тисячоліттями такого не траплялося.
• А Терра то де? - перепитав Орест
• Це Нова Терра. А ПраТерра в околиці білого Атона. Це так зоря називається.

«Атон» - дуже знайома до болю назва» - ось тут Орест пригадав звідки і де чув цю назву і почуте почало потроху складати пазли до купи, у цікаве припущення та гіпотезу. Проте він вирішив промовчати за недостатністю доказів. Йому дуже захотілось перемовитись з Артуром, але як завершити цю бесіду.

• Армоній що далі будете робити?

Усіх відскакуємо і відпустимо, а тебе хочу забрати на наші землі, як доволі цікавий експонат.

• Ти розумієш що так робити небезпечно? 
• Чому?

Ореста таке питання заскочило зненацька. Він довго думав що найкраще сказати і зрештою виставив руку з комунікатором:

• Бачите цей пристрій? Як тільки він запрацює - тут одразу буде багато наших воїнів.
• Як? Вони не встигнуть прийти?
• Вони прилетять, як і я на цю планету. Тому краще нас відвести до того місця де знайшли - і розходимося.
• Ти хочеш нас налякати тими що з луками і списами? От вони по клітках сидять – засміявся Армоній.
• Я тобі ще раз кажу я і мої друзі не теранці, Тому нас краще відпустити, але – раптом Оресту прийшла геніально проста ідея – давай забирай мене. Так ми отримаємо ваші чіткі координати і будемо точно знати де ви і що ви. Ти ж сам бачиш що теранців дуже багато – знайдемо що робити і як дістатися до вас.

Справді такий перелом в розмові трохи збентежив Армонія. Він зірвався на рівні ноги і почав ходити довкола камери приміщення.

• А ти казав що не теранець, ти точно не теранець бо мислиш по нашому і мислиш не примітивно.
• Ну нарешті, а то я пробую достукатися до вас а ніяк. То які ваші плани тут?
• Ми тут будемо ще 1 день поки не відкриють перехід. Ми маємо виконати нашу місію і знайти дещо. Поки не знайдемо будемо повертатися сюди ще і ще.
• Раз так пропоную ще раз – ви відпускаєте нас усіх, а ми попробуємо вам допомогти знайти той клятий Скелопіль, але при двох умовах: ви нас усіх звільняєте, і усіх теранців бо вони точно нічого не знають, а також дасте трохи більше інформації що це за штукенція цей Скелопіль і чому він такий важливий.
• Я не звик щоб мені ставили умови - владно заявив Армоній.
• Хай це буде не умова а пропозиція. Якщо тебе так задіває як складаються обставини.
• Я подумаю і завтра дам своє рішення - проревів прямо в голову Армоній.