Розділ 32

Орест прокинувся від того що у їх шатро подув свіжий прохолодний ранковий вітерець. Він привідкрив очі і події вчорашнього дня стали потроху повертатися в свідомість. На порозі до шатра стояв сер Лі з Артуром та Лахаром і пошепки про щось сперечалися.

• Артуре, я тебе ще раз прошу подумай. Я гарантій не даю. Я не знаю що там і як. Легенди не дають ніяких відповідей – настирливо тараторив Лахар.

Орест зрозумів що наші друзі усю ніч не спали, а роздумували що робити далі. У розмову встряв сер Лі і переконував друзів теж не йти у місце яке не вивчене.  Проте смачний зівок Ореста дав усім зрозуміти що їх бесіда розбудила його, але він ще не проти поспати.

• О магістр Орест, ви вже виспались – настирливим тоном обізвався Лахар – От кому у цій історії таланить. Та все ж я буду вас приспішувати оскільки може ваша розумна голова дасть перевагу у прийнятті правильного рішення.

Орест  потягнувся, попросив щоб дали йому декілька хвилин привести себе в порядок і вже за мить на вулиці біля наметів відбулася нарада.

• Хочете почуту мою думку – перепитав Орест – Просто я вважаю що бути поряд  і не зайти в гості це просто неповага. – і тут Орест зрозумів що земні метафори для новелян є ще не зрозумілі, тож після паузи продовжив – Ок, перефразую: стільки часу долати маршрут щоб потім передумати це як на мене не логічно і нетактовно стосовно експедиції та її організаторів. Невже сер Лі вам нецікаво що це. А може ми на шляху якогось світового галактичного відкриття. Ну я розумію що ви тут балувані відкриттями. Та все ж людина стала цивілізованою істотою завдяки цікавості і бажанню розвиватися та не стояти на місці. Ну ви зрозуміло що я однозначно за те щоб сьогодні поставити крапку над усіма питаннями. Юхан ти з нами?
• Та я пробував їх переконувати – обізвався Юхан – але в одного очі повні страху, а інший тільки за свої прийомчики. Я звісно теж вперед.
• То що ж ми маємо – продовжував Орест – троє проти двох.
• А ви ще Рамуеля не спитали і… - та Орест різко перебив сера Лі
• То йдемо ще й управителя спитаємо. Я звісно нічого не маю проти молодят, але рішення приймають науковці та вповноважені, тому збираємося і висуваємося на маршрут. Лахар звісно Вас примусити ми не маємо ніякого права. А от попросити нас не залишати саме воно.
• Ех не слухаєте ви старших, а моя інтуїція рідко підводить – застережливо обізвався Лахар.
• І що там каже ваша інтуїції – зацікавився Юхан.
• Та в тому то й справа що нічого не каже. Пустка. І це мене найбільше лякає. Але раз в дорогу так в дорогу, поки сонце ще в небі.

Табір було оперативно згорнуто і усі висунулися на стежку яка ледь пробивалася серед лісу. Йшли тихо. Кожен був у свої думках. Минуло дві години і раптом Лахар зупинився:

• Якщо не помиляюся десь тут  має бути старе дерево, а за ним те що ми шукаємо.
• Навігатор показує ще 200 метрів ось в цьому напрямку – додав Артур – там наші були і вони замаскували добре об’єкт, тому орієнтація виключно на навігатор.

Справді через кількасот метрів здавалося що гущавина стала ще густішою. За кроною дерев просто була тьма.

• Прийшли. Ось воно! - Артур показав кудись вглиб лісу.

Він підійшов до тої крони  провів ціпком спереду і всі побачили як зарослі в’юна відхилилися, а за ним промайнула кам’яна стіна з якимись дивними знаками. Артур попросив щоб йому допомогли розчистити більше і нарешті усім постав великий фрагмент напису на якійсь дивній мові.

• Я казав що це чистісінька прамова. Такого фрагменту я ще не бачив. А ну друже Оресте ходіть но сюди. Тут якраз і настав час перевірити наші теорії.

Орест підійшов до напису і став уважно їх вивчати. Раптом в його голові промайнуло уже знайоме біле світло і він побачив мускулистих істот, одягнутих в дивні і дуже гарні комбізони. Щось у них було доволі знайоме і водночас незвичайне. Раптом картинка змінюється і Орест бачить чиюсь руку яка проводить по певних символах з даного напису. Знову змінюється кадр і Орест бачить скелю крупним планом і о диво це явно була не скеля.

• Друже ви як? – стривожений голос Юхана повернув Ореста в реальність.

Орест глянув на друга і нічого не сказавши вихопив ціпок в Артура і щосили вдарив ним по таблиці і розвернувся до усіх присутніх. Справді на усіх обличчях було здивування, оскільки замість звуку удару об камінь усі почули глухий металевий звук.

• Що за чортівня? – видав Артур.
• Не чортівня і не скеля – через напругу в мозку ледве промовив Орест – Це якийсь древній апарат і явно не місцевих. Оця табличка я так розумію це якась технічна інструкція. Але вона не повна. Нам треба розчистити простір і пошукати доповнення.
• Та воно ж здоровенне! Тут на тижні роботи – з досадою промовив сер Лі.
• Ви кудись спішите, перебив його думки Артур, який був дуже піднесеному стані. – Треба тижні, будуть тижні. Так друзі, давайте якось зорганізуємось. Орест, Рамуель і Я йдемо розчищати і шукати продовження текстів. Сер Лі, ви за безпеку і доповісти в департамент, а то ми довго вже не виходили на контакт. Лахар і Таяна, вас попрошу розбити табір і щось подумати нам на обід, зараз гляну що у нас є з собою з продуктами. Отож усі мають завдання тому не гаймо час і приступаємо.