Розділ 15

• А хтось обіцяв бути гідом на посадку на Мольфар – Орест з іронією поспішав на зустріч другу в фойє житлового модуля.
• А хто ж його знав, що графік посадок буде складено саме таким чином. Усе таки це був форс-мажор. Друже радий вас бачити.

Товариші міцно обнялися і вже було вирушили до ресторану, як раптом Орест згадав що сьогодні вони мають ще одного компаньйона до пива.

• Артуре заждіть, маємо ще одного пана почекати. До речі вам буде сюрприз. Не тільки ви тут можете робити сюрпризи.

За мить на горизонті з’явилась постать Юхана і Артур втратив дар мови:

• Оресте ану ущипніть мене: чи то голограма.
• Та ні це мій сюрприз – задоволено констатував Орест – Знайомтесь це Артур а це Юхан.

Артур далі  не міг прийти до тями. Він невпевнено потиснув Юхану руку, але не міг нічого сказати, тож Оресту довелося взяти ініціативу у свої руки і запросити усіх до ресторану. Юхану було усе цікаво: він то і діло крутив головою на усі боки. Після того як друзі зайняли місце за столиком і їм принесли пиво Орест вирішив порушити мовчанку яка запанувала між ними і звернувся до Юхана.

• І як прийшли трохи до тями?
• Це якась фантастика. Я досі  в стресі від останніх подій. Тай взагалі ця історія – якийсь вимисел, який сюрреалізм.
• Розумію. Це відчуття досі і в мене, хоча в системі я на декілька років раніше.
• Просто для мене досі загадка як це усе вони роблять.
• Та нічого дивного. Трохи технологій, трохи розуму от і летимо на космічному кораблі. – констатував Орест.
• Та я не про те. Хоча і космічний корабель це фантастика. Розумієте як у мене усе відбувалося: їду я в потязі сам в купе. Вечір, насолоджуюсь переглядом фільму, як раптом перед очима з’являється яскрава світлова точка, яка розростається і наповнює все купе світлом і так само різко щезає, але в купе нас уже троє. Якісь дивні особи в костюмах штурмовиків зоряних війн. Вони швидко натаягнули мені мішок на голову, скрутили руки і потім якесь дивне відчуття легкості і за мить знову організм став важким. Коли зняли мішок, я опинився в дивному приміщенні без вікон з тьмяним світлом. А далі мене перевели сюди.

І тут Орест згадав про історію з штурмовиками з зоряних війн на заводі в Ірані. «Може то і було не божевілля» - подумав він про себе.

• Світло якого спектру було? – втрутився в бесіду Артур, який після першого кухля пива прийшов до тями.
• Та такого синюватого – уточнив Юхан.
• Ага все таки політехнічний департамент просунувся в питання квантової телепортації. Ну ми ще по фізиці літаємо, але видно в екстремальних умовах уже застосовуються передові технології.
• А що це за квантова телепортація – перепитав Юхан
• Ну по простому це передача матерії на відстані з допомогою будь-яких бездротових каналів зв’язку. З допомогою світла, з допомогою електромагнітних хвиль тощо. Судячи по спектру тут застосовувався новий вид так званого кульового лазера. Його специфіка в тому що проникає скрізь як рентген і видимий лише на крайніх точках трансляції.
• Ну я дипломатично зроблю вид, що я усе зрозумів – чесно признався Юхан.
• Так значить ви саме той посол про зникнення якого кричали усі ЗМІ Європи? – вирішив змінити тему Артур щоб наблизитись ближче до питання якого цікавило від самісінького початку.
• Ну виходить що так – зізнався Юхан
• Тож скажіть люб’язний посол, що за хреновину ви везли з собою – Артур після другого кухля пива вже не добирав слова.
• Ну по-перше не хреновину а артефакт – ввічливо відповідав Юхан – А по-друге я не знаю чи у вашій компетенції слухати мою розповідь.
• Е-е-е друже помиляєтесь! Якраз це в моїй компетенції, адже я є представником департаменту космічної археології.

Юхан обережно глянув на Ореста немов би просивши у нього дозвіл на розповідь. Але Орест теж сидів розгублений, оскільки стільки цікавої інформації, а він лише випив 2 кухля пива.

• Ну раз я тут і вже допит пройшов, думаю нічого над таємничого не відкрию. Я віз до австрійських науковців один древній артефакт, який знайшли наші археологи в пустелі. Кажуть йому понад 10 000 років.
• І що це за артефакт – ще з більшою цікавістю пресингував Артут
• Це невеликий щільно запечатаний сосуд з якимись дивними письменами. Кажуть що це прамова. А в середині уже знаємо був просто гелій 3.
• Просто гелій 3 – Артур перейшов на крик – На землі просто гелій 3. Друже ви чуєте що ви говорите. Ви розумієте що це означає? Це означає що попередні цивілізації володіли технологією отримання цього елемента. Раз він їм був потрібний то вони його для чогось використовували. Відповідно там варто шукати технології в яких він застосовувався. Ох горе мені, чого я лечу на Novel мені треба в протилежну сторону. Гей ану повертайте корабель додому.

В той момент Орест зрозумів, що Артуру більше не можна споживати місячне пиво, оскільки воно дуже швидко виводить його з ладу. Тож він при підтримці Юхана спробували Артура всадити на місце і втихомирити. Хоча уже за мить їх польський друг чемно спав за столом, тому Орест попросив Юхана, щоб той допоміг до транспортувати Артура в каюту.

Насправді то була не проста справа, адже кремезне тіло дуже добре дружило з гравітацією Мольфара і  ніяк не хотіло слухатися наших героїв. От так тягнучи Юхан не витримав:

• Очевидно розумний чолов’яга, але якщо таке з ними часто, я можу лише поспівчувати космічній археології.
• Не знаю – відрізав Орест – в такій ситуації з ним в перше. Треба буде з ним завтра поговорити про це.

Та не встигли вони дістатися до фойє, як Орест за спиною почув голос молодої адміністраторки:

• Пане Оресте вам необхідно терміново з’явитися в диспетчерську. Вас викликає другий радник. А що це там у вас за мішок. А, не хвилюйтеся зараз попрошу когось з моряків доставити об’єкт на місце – вона засміялася, очевидно що такі клієнти тут не рідкість.