Сьогодні був особливий день. Після 2 тижнів інструктажів з правил техніки безпеки, інструктажів технічного гатунку нарешті сьогодні кожен з новачків має отримати свій ID для фіксування у системі Альянсу. Мало того, казали що для цієї процедури має прибути персонально перший радник. Орест особливо хвилювався, адже колись мав зустріч з дядьком Олександра. Він ще у нього брав інтерв’ю, потім пили пиво, а потім він вже нічого не пам’ятає. Але то давно було і зараз дядько Мирон радше сприймався як давній спогад зі шкільного життя. Якщо «одногрупники» Ореста хвилювалися як то вони постануть перед найголовнішим у всій цій історії, то Ореста турбували інші передчуття: чи пам’ятає пан Мирон його і чи не натворив він бува тоді давно чого що зараз може йому нашкодити. Адже це була одна з тих зустрічей «по душам». Коли фінал залишився поза ефіром пам’яті. Головне усі тести здано і хвилюватися уже немає сенсу.
Коли в номері почувся телефонний дзвінок, Орест зрозумів що пора у лекторій. За цей час вони новачки дізналися дуже багато цікавого. З ними було проведено підготовчу роботу з безпеки перельотів на далекі космічні відстані, пройдені курси космічної навігації, відпрацьовано навики роботи з комунікаторами. І як зазначив Артур це лише основа і початок. Базові знання і навички уже кожен буде отримувати на місці в залежності від департаменту.
Щодо комунікатора – це й прилад для Ореста виявився дуже дивним, адже вперше йому довелося мати справу з такою технологіє. З зовні він виглядав як браслет з орнаментом, який одягався на ліву руку. Проте у цей браслет було вмонтовано багато цікавих гаджетів. Насамперед це голограмний відео комунікатор. Тут також був вмонтований потужний проектор, тут був вмонтований трекер, потужний лазер ну і ще декілька девайсів, значення яких Орест так і не зрозумів. Проте кожен з комунікаторів був іменним і видавався персоніфіковано як засіб безпеки. І саме сьогодні в урочистих умовах їх група новачків мала б отримати свої комунікатори.
Аж тепер ідучи до лекторія Орест звернув увагу на свою групу. Зазвичай як він любив самотність, тому на чужій території він взагалі старався уникати сторонніх комунікацій. Невипадково його одногрупники назвали космововк. А й справді група була цікава: тут були і хлопці і дівчата, були й старші чоловіки, але причетність останніх до будівельного департаменту давала їм певні преференції щодо відвідин інструктажів особливо наукового характеру. Попросту вони їх уникали і зависали, або в барі або в ресторані. Орест їм дуже заздрив, адже у них була можливість додатково розсмакувати місячне пиво, яке тут справді було не таким як на землі. Мабуть таки різниця в поколіннях на думку Ореста і не сприяла комунікації.
Ось уже двері лекторію з якого доносилися знайомі голоси його одногрупників. Вони теж були піднесені, адже це уже фінал і далі на них очікує нова мандрівка. Орест повільно почав підніматися до свого місця як з-за спини почув доволі знайомий голос:
Орест розвернувся і побачив усміхнений знайомий вираз обличчя пана Мирона, який разом з Олександром та Артрутом і ще якимись людьми розставляли на столі дивні браслети. Дядька Мирона було не впізнати. Він у білому костюмчику у білій краватці при параді очевидно прибув робити щось урочисте. Його довга шевелюра сивого волосся була акуратно заплетена в косичку.
З того моменту Орест по справжньому почав хвилюватися: «Невже тоді до такого дійшло. Ні треба кидати пити».
Тим часом хтось підійшов до пана Мирона і відвів його вбік для уточнення якоїсь інформації, а Орест подався на своє місце дещо розчарованим адже не так він уявляв собі їхню зустріч. Раптом в гучномовцях почувся голос ведучого, який сповістив про початок церемонії діджіталізації.
На трибуні зявився дядько Мирон з широкою усмішкою. Він умів і любив говорити багато і ні про що, але при цьому усі залишалися задоволені результатом. Він розсипав компліменти для тих хто в залі, для тих хто були перед ними і для тих хто будуть після них. Він розповідав про казкові можливості і про фантастичні світи, які відкриються присутнім. І нарешті через 20-30 хв. Він згадав що пора розпочати процедур діжиталізації. Він почав по списку викликати кожного з присутніх у залі і урочисто вітати з цим важливим моментом у їхньому житті.
Сам ритуал діджиталізації передбачав присвоєння кожному з учасників альянсу персоніфікованого номера та вручення персонального комунікатора. Кожен з учасників почувши своє прізвище виходив на перед де його вітав перший радник. Другий радник вручав і надягав на ліву руку комунікатор, а потім на спеціальному пристрої зчитувалися біонічні дані про новачка.