Розділ 10

Дні з лекціями збігали непомітно і черговий ранок відбувався за планом: підйом, Орест направився в ресторан і в лекторну. Аж перед лекторною він згадав: «та ж сьогодні у нас вихід на поверхню». Справді усі попередні дні команду новачків тримали виключно в межах житлового модулю бази М1. Ну і цього було достатньо, бо модуль був велетенським. Але сьогодні вони вперше вийдуть на поверхню. Тож Орест швидко розвернувся і помандрував до технічного ліфта, що на ресепшин.

Тут уже уся група була в зборі. З чуток Орест довідався, що усі очікують на інженера Гаріссона, який має супроводжувати групу. Справді через мить до групи підійшов високий сивоволосий з бородою чоловік.

• Де тут першачки – жартівливо закинув він. – Ви усі в зборі?

Після того як він провів перекличку, усіх дружно запросив до ліфта. Піднімались хвилин 5-7, проте не на той рівень куди вони свого часу прилетіли. Двері відчинилися і усі побачили довгий коридор видовбаний у місячній породі  зі слабким аварійним освітленням.

• Ми звами в зоні роботи археологів тому старайтесь не торкатися стін – пояснив Гаріссон
• А що вони тут шукають – почувся з натовпу голос  дівчини, яку новачки між собою називали Леся.
• Даний коридор тут існував ще до нас. Наразі, тривають роботи з вивчення чи це природнє утворення чи рукотворне. Ну і яка його була мета. Ми ж скористалися ним щоб отримати доступ до навчального шлюзу. Давайте швидше бо час у нас обмежений.

Команда новачків нарешті дійшла до кінця коридору де виднілися масивні гермодвері. Гаріссон відкрутив масивне колесо-замок і двері зі скрипом відчинилися. За ними виднівся добре освітлений зал, по периметру якого стояли стелажі з легкими скафандрами..

• Одягаються просто. Я зараз покажу на одному з вас, а далі самостійно. Та перед тим короткий інструктаж з правил техніки безпеки.

Тож Гаріссон розповів про обмеженість дихального апарату у 6 годин, про те, що не варто відставати від групи, про те що треба дбати за герметичність костюмів, бо за дверима чистий вакуум.

Насправді скафандри одягалися легко і вже за мить група чудернацьких створінь була готова податися в першу свою космічну мандрівку.

• Ну що усі готові. Тримаємось за поручні і починаємо розгерметизацію – оголосив Гаріссон

Орест вхопився за поручні як і решта, хоча дана процедура для нього виявилась дуже дивною. Проте за мить усе стало на свої місця. Орест побачив як крайня стіна залу почала підійматися і повітря почало з шаленою швидкістю виходити на зовні. На мить здійнявся такий вітер, що міг і винести на ззовні.  Та все за долі секунди стихло і в навушниках в шлемі він почув голос Гаріссона.

• Вибачайте за такий неприємний спецефект. Ніяк руки не доходять замінити шлюз на новіше покоління де усе відбувається без різких перепадів тиску. Просто цим шлюзом користуємось дуже рідко. Ми його і називаємо Шлюз Новачків.
• А чого нас через інший не виводять – почувся чийсь голос в ефірі
• Це єдиний який виводить і на дно кратера і на поверхню і при тому він є на схилі кратера тому невидимий для пролітаючих апаратів – пояснив Гаріссон.

За його командою група разом висунулась за двері і опинилася на великій металевій терасі, вмонтованій у схил кратера. Внизу виднілось плоске дно. З тераси туди вели сходи, а з іншого боку сходи вели вверх на поверхню місяця.

• Вниз ми не підемо, бо ви зрозуміли, що дно цього кратера це бутафорія. Це люк космодрому. А ми звами підіймаємось догори з зупинками. Не забуваємо про захист від сонця. Воно тут активне врази ніж на землі.

Усі дружно вервечкою почали здійматися вверх. Робити це було спочатку легко, адже цьому сприяла місячна гравітація. Проте на половині шляху Гаріссон закомандував зупинитися і передихнути. За мить усі продовжили підйом. Через 20 хв перед новачками відкрився чудовий місячний пейзаж. Кратер був розташований у невеликій плоскій долині, яка скрізь на горизонті була оточена горами.

Долина була рівномірно усіяна різного типу приладами. Навіть був якийсь невеликий одноповерховий будиночок, від якого тягнувся протоптаний слід якогось транспортного засобу.

• Перед вами історична будівля – перший пункт спостереження бази М1. Згодом його перенесли на одну з гір. А звідтіля спостерігачі виїжджають на вахту. Теж гарне місце бо там можна побачити землю. – розповідав Гаріссон – ну а наразі тут маленька станція навігації та радарів, яка відповідає за посадку та старт з бази. Проте моє завдання дати сьогодні вам вступ з космічної навігації. Тому йдемо зараз ось до цього комплексу і будемо визначати що є над нами.

Усі дружно вирушили до комплексу приладів які стояли осторонь. Тут навіть був цікавий оптичний телескоп і Гаріссон почав лекцію по стандартах космічної навігації. Усі зацікавлено дивилися на зорі, яких при сонячному світлі було дуже важко побачити. Це можна було зробити лишень через телескоп і то в димці. Та все ж якась загальна інформація стала зрозумілою.

• Ну вам навігація не дуже то й потрібна оскільки ви усі на Novel, але за програмою підготовки мав я вам це відчитати щоб ви мали уявлення як все працює.
• А в якому напрямку ця Novel розташована? – почувся знову чийсь голос в ефірі?
• Наразі не покажу бо тіла постійно міняють своє положення, тож ця планета за горизонтом. О до речі нам час уже вертатися – запаси кисню якраз на зворотню дорогу.

Поверхня місяця на Ореста справила неймовірне враження. Усе як у фантастичному фільмі. «Це якийсь сюрреалізм» - думав Орест повертаючись на базу. Якщо сама база ще вселяла певні сумніви у бутафорність, то поверхня місяця усі сумніви остаточно розвіяла.

З командою новачків вони тими ж сходами спустилися на терасу входу. Далі виждали коли підніметься стіна-двері і усі дружно зайшли в середину.

• Шоломи не знімати – почувся тривожний голос Гаріссона – поки в приміщенні не буде нормалізовано атмосферний тиск, скафандри не знімати бо зможете заробити кесонну хворобу, або й взагалі задихнетесь.