Розділ 6

Оресте відкрив очі і глянув на годинник. Він показував пів на третю ночі за місцевим часом. «Ох як голова болить» - подумав він і зрозумів що нічого не пам’ятає як опинився в каюті. Так була зустріч з Артуром, потім був у барі на палубах для бізнес-класу. «Напевно знову перепив». Голова тріщала як після доброго перепою. Мало того в каюті відчувався дивний але проте знайомий запах якоїсь медичної речовини. «Трясця їм, треба піти подихати свіжим морським повітрям, а то задихнуся тут» і Орест почав нишпорити у пошуках шортів та футболки.

Нарешті він навпомацки знайшов вимикач, знайшов одяг, одягнувся і вийшов в коридор. Але тут на Ореста очікував неприємний сюрприз. Освітлення коридорів чомусь було приглушене у режимі аварійного світла. «Що за чортівня» - в голос вимовив Орест -  Нас же ж не попереджали про навчання щодо надзвичайних ситуацій». Справді минулої ночі він вдався також до нічної прогулянки лайнером але той жив нічним життя: багато людей снувало туди-сюди, скрізь панувало клубне життя, якраз на ніч відкривалися казино, стриптиз бар і т.д. А тут ні одної людини і повітрі все той же стійкий запах медичної речовини. Ореста почав доймати страх. І коли він звернув у коридор який мав його вивести до променаду, він нарешті почув кроки людей: хтось йшов по перпендикулярному коридору і чути було що несуть там щось важке. Раптом у розрізі дверей він побачив дві постаті одягнуті в усе біле з голови до ніг лишень на голові два отвори для скляної маски і очевидно сітка для респіратора. Ці постаті тягнули за собою на каталці літню жінку. Вона була знерухомлена і здається що спала. Орест зрозумів, що щось тут коїться не те і інстинктивно сховався за кулер який виступав силуетом на коридор. «От  тобі й круїз. Що це, японці газову атаку влаштували на міжнародне судно.» Орест хаотично перебирав в думках усі можливі варіанти, але жодного пояснення не находив. Усе виглядало як страшний сон. «А може дійсно я сплю» - Орест щосили себе ущипнув, але реальність була реальнішою ніж могла бути. Отож Орест трохи втамувавши страх вирішив таки вийти на променад і з нього на прогулянкову палубу щоб подихати свіжим повітрям. Та страх його скував так, що перші кілька хвилин він просто не міг зрушитись з місця.

І ось нарешті Орест почав просуватися у напрямку променаду. Спочатку він заглянув за поворот – ніби нікого. І далі рушив до променаду. Ось він перед ним. Орест стояв на балконі третього рівня і вдивлявся що так коїлось. Променад також був освітлений в аварійному режимі але скрізь по балконах снували дивні істоти в білому і розвозили пасажирів на маленьких каталках. Раптом по радіозв’язку він почув: «Клінінгкоманда Медуза Три перевірте 15 і 16 палуби там мають перебувати ікс-натурали осіб 15-20. Усім групам до опів на четверту дати зведення щодо зачистки, старт опів на п’яту». Голос з рупора затих і Орест глянув вниз на сам променад і о Боже – підлоги променаду не було. Там зяяла широченна шахта на дні якої були три дивні апарати формою нагадували невеликі літаки проте без крил і з потужними соплами у задній частині. Коло неї снували люди в дивних сріблястих костюмах і щось вантажили в ці апарати. Орест навіть впізнав валізи, які везла дивна компашка ще з Нью Йорка «Що це? Куди я влип?».

Раптом з рупора почувся знову голос диктора «Медуза 4» перевірте палубу 3, одного з ікс-натуралів не виявлено на місці. «Це ж моя палуба, вони мене шукають» - Орест з острахом позадкував у найближчий коридор який погано освітлювався щоб як йому здавалося стати непомітним у тіні. Та не пройшов він і п’яти кроків як почув за собою голос «А ось де він, ану стояти на місці». Орест так і не зрозумів чому замість команди «Стояти» він почав просто бігти у невідомість. Три постаті кинулись за ним. Один з них на ходу по рації передавав «Ікс-натурала виявлено додайте анестезії в сектор 25». Справді за мить Орест відчув як запах хлороформу став набагато насиченіший і пробивався він здається з усіх протипожежних датчиків. Та в той момент було не до технічних деталей. Орест щодуху мчав коридором по дорозі перекидаючи кулери і хаотично вибираючи в який коридор забігати. Білі істоти не відставали. Раптом Орест забігає в один довжелезний коридор з голими стінами. Ще трошки здавалося йому і там в кінці коридору він зможе десь сховатися. Але везіння було не на його боці. З протилежного боку з’явилася група ще з трьох осіб в подібній формі і Орест опинився в западні. З безвиході він просто опустився на землю з думкою «Хай буде що буде. Принаймні спробував.»

За мить невідомі в білій формі були уже біля Ореста. Двоє з них при підняли Ореста, ще один надів на його руки кайданки. Далі вони принесли невідомо звідки дивний балон, наділи на Ореста маску і нагородили його добрячою порцією хлороформу. Один з них заспокоював «Дихай глибоко усе зараз завершиться». Та після п’ятого ковтка тої хімічної суміші уже не витримав Орест: «Заберіть від мене цю гадь бо задихнуся». Його опоненти були спантеличені, проте один з них одразу доповів по рації:

- Ситуація код номер 15 форс-мажор

- Доповідайте що сталося – почулося з рації

- Впіймали ікс-натурала – не можемо його гуманно деактивувати

- Вперше таке чую за усю свою практику, зараз буду.

Уже за мить в коридорі з’явився ще один представник цієї дивної команди в білому, очевидно хтось хто тут приймає рішення і швидким кроком наближався до місця пригоди.

• Що тут сталося? До старту не так багато а ви як діти з простим завданням не можете впоратись.
• Ми в нього влили потрійну дозу анестетика – йому хоч би що – почав оправдовуватись той що тримав Ореста за руки.

Коли головний глянув на Ореста раптом запанувала тишини. Після неї головний здивовано констатував.

• Орест Хирко? Твою ж цьоцю, як ти сюди потрапив. Тож треба. Я думав він в редакції далі вкалує на курортну владу і з Сергієм пивко по вечорах дудлить, а він бачте в круїз подався. А ну ведіть його в герметично кімнату і то швидко бо часу обмаль.