Появлення істоти

          У той час Ірина Олександрівна з Володькою не могли зрозуміти, куди поділись інші. Вожата хотіла йти нас шукати, але переговоривши з Володькою вирішили залишитись до ранку у таборі. Володька не міг заснути і вирішив рахувати до тисячі. Він закінчив на п'ятсот п'ятдесяти та зрозумів, що засипає. Йому здавалось, що він їде у поїзді, колеса стукають рівно-рівно та дуже тихо: тук-тук-тук... - Володька..., - сказав йому тихо провідник. Певно хотів перевірити квиток. Але квитка у нього не було. Він хотів сказати про це провіднику, але рот його не слухався. Провідник узяв хлопця за руку, щоб вивести з вагону, а Володька спробував вирватись, але це в нього не вийшло. Провідник схопив його ще міцніше, та крізь форму провідника поблискувало щось. І тут йому здалось, що це не провідник, а його дідусь та на шиї у нього був медальйон, той самий, який всі бачили у Петра Сергійовича. Володька так і не зміг нічого сказати, а тим часом поїзд зупинився, та провідник наказав Володьці вийти з вагону. І тут він збагнув, що знаходиться у таборі. Підхопився, та почув часте дихання.

- Хто тут?, - прошепотів Володька, - Хлопці, це ви?

            У відповідь почув тільки, - р р р р р р р, - та побачив тінь. Він вийшов на вулицю, але нікого не було. Так до ранку й проходив хлопець думаючи над усім. Він зрозумів, що тайна чогось криється в медальйоні. Але що це за медальйон та що з ним робити, він не міг збагнути? А саме цікаве, чи повернеться Павло Сергійович, чи доведеться його шукати? Та що це за тінь зі звуками була вночі?