Перетворення на очах друзів

            Ближче до середини ночі Володька прокинувся від тривожного стану та побудив інших. Йому вважалось, що повітря стало густе та важке, ця важкість не нагадувала нічого доброго. Хлопці притиснулись ближче один до одного, пригорнули до себе Ірину Олександрівну та сиділи в очікуванні.

            Усе було у пітьмі. Незабаром спалах блискавки на мить осяяв листву. Слідом пішла інша, яскравіше, потім ще одна. І ось разом застогнали верхівки дерев. Друзі здригнулися, вирішив, що повз них пронісся дух ночі. На мить з'явилась тиша. Раптово яскрава блискавка осяяла їх перелякані обличчя й перетворила ніч у день. Ледве чутно загримів грім, прокотився по всьому небу і затих десь далеко. Ще одна коротка блискавка засвітила ліс й одразу загромихало, ніби верхівки дерев розкололись у нас над головами. У жаху ми притулились один до одного ще міцніше. Й тут перші краплини дощу закропотіли по листям. Тепер блискавки блищали майже невпинно. У наступну мить на табір навалив проливний дощ. Ми кричали, але вітер та грохот грому заглушав наші голоси. Вітер дмухав все сильніше й сильніше, наступний шквал вітру відчинив вікно, підхопив хлопців та підняв їх до гори, але у той самий час ми побачили диво, як Володька перетворився на якусь людину з дошкою, підхопив нас під руки та міцно тримаючи відніс до будинку, заколотивши міцно двері та вікна. Гроза була так велика, мав би вона збиралась рознести табір повністю.

            Але усе рано чи пізно закінчується... Шоковані від усього що відбувалось друзі вийшли на вулицю та побачили, що багато дерев лежали розколоті блискавкою, вони раділи від того, що у той час не знаходились поруч, та ще від того, що Володька врятував їх. Табір був суцільно залитий водою, вони дуже промокли та тремтіли від холоду та переляку.

            Наступав ранок, сонячне проміння пробивалось крізь гілки дерев, друзів почало хилити на сон, але у них з`явилась ще одна таємниця на яку їм доведеться шукати відповідь, тому сон поки що повинен трохи зачекати.

- Давайте обійдемо табір навкруги, ми повинні знайти відповіді, та пошукати грибів, адже усі зголодніли, - сказала Ірина Олександрівна. Ми погодились, та вирішили поділитись на дві групи. Я з хлопцями пішов в одну сторону, а Володька з Іриною Олександрівною в іншу. Домовились зустрітись на  цьому місці як почне темніти.

            Ірина Олександрівна з Володькою назбирали повні пазухи грибів та повернулись до табору.

            Ми з хлопцями заблукали, та ще й грибів не знайшли. Багато разів ми повертались до однієї й тієї ж галявини, ніби щось нас водило по колу. Ми вже зовсім втомились, та як вибратись з цього місця не знали, лісові стежинки приводили тільки сюди. Вже смеркалось, а ми не знали що подіяти та вирішили зробити ночівлю тут, зірвавши та з'ївши декілька жмень ягідок по шляху ми втомили голод та прилягли відпочити під відкритим небом, притулившись один до одного.