۞۞Ϫ

Один мій колега запросив мене на весілля і попросив бути в нього шафером. Не можу сказати, щоб ми з Фростериком були друзями. У мене взагалі не надто багато друзів. Напевно, це ціна за одержимість роботою. Напевно, в його випадку теж, бо, коли я спробував відмовитися, Фрос дуже засмутився і сказав, що ближче за мене в нього друзів немає.

Напевно, це мало б мені лестити, адже я був його босом. Дуже вимогливим і безкомпромісним. Часто нестерпним і буркотливим, а часом і грубим. Загалом, можна сказати, що я був кепським босом, але хлопець вважав мене найближчим другом. Це позбавило мене аргументів проти того, щоб бути шафером.

Ненавиджу весілля. Ненавиджу всі ці галасливі скупчення п'яних людей. Я вважаю за краще сам насолоджуватися добірним віскі вдома, в тиші або під неголосну музику. Ненавиджу всі ці танці, крики, удавані веселощі та імітацію щастя. Але що не зробиш для людини, яка, нехай і помилково, вважає тебе своїм другом.

Ненавиджу смокінги, і Фростерик був не проти, що я замовив собі новий білосніжний шервані з бежевою вишивкою. Простий, але стильний. Мені подобалося віддавати данину традиціям мого народу, одягаючи на публічні заходи етнічний одяг моїх хіндахських предків.

Пропустимо ту частину, де всі пили, їли й танцювали. Альдерін, наречена Фроса, виявилася дуже милою дівчиною, усміхненою і привітною. Не знаю, що вона знайшла в такій непримітній і нудній людині, але це була її справа. Я був лише шафером на один вечір, вірно?

Альді була дуже рада знайомству і сказала, що її наречений дуже багато їй про мене розповідав. Це жахнуло мене, бо, якщо він розповідав їй правду, то, провалитися мені до орків у пекло, її усмішка не могла бути щирою. Це мене дещо спантеличувало.

Але, звісно, не так сильно, як подружка нареченої. Моррієт була симпатичною молодою балакункою, яка ледь розміняла першу сотню років. Здавалося, вона поставила собі за мету замутити з шафером і весь вечір робила мені недвозначні паси.

Весілля проходило в готелі "Гніздо дракона", розташованому в старовинному замку посеред озера. Віддалене від цивілізації романтичне місце, де крім гостей весілля нікого не було. Багато вільних номерів. Можливість ненадовго вислизнути від усіх. Я робив усе від мене залежне, щоб не зрозуміти вкрай прозорі натяки Моррієт. Я ж лише старий програмаг, навіщо мені ці складнощі...

Веселюще шаманське вино лилося рікою, а гучна фолк-орк-музика виносила мені мозок гупаючими звуками і яскравими спалахами чарівних вогнів, що кружляли в дикому п'яному танці разом із юрбою гостей, які вже встигли добряче піднабратися.

Дуже дратували нескінченні тости та вигуки. А ці оркані традиції, такі популярні в деяких культурах... Чого вартий був той інцидент, коли друзі нареченого (чи ким там вони були, якщо ближче за мене у Фростерика нікого не виявилося?) вкрали у нареченої туфлі. І щоб викупити обидві туфельки, наречений мав одним махом випити повний келих фейріанського веселющого вина з однієї з туфельок.

Потім ця ж компанія п'яних недоорків вкрала наречену. Виявилося, що займатися викупом нареченої вже мав шафер. Гаразд, мені не шкода було поторгуватися з цими горе-викрадачами. Не збіднію. Хоча так і кортіло набрати шефа Терома, голову імперської Варти, з яким ми дуже близько знайомі по роботі. Але, напевно, це було б занадто, так?

Та й тримали наречену в одному з номерів готелю, тож весь цей бутафорський фарс із викраденням і вимогами викупу був частиною загальних веселощів. Виявилося, що грошей вони взагалі й не вимагали. Але я мав виконати низку завдань, і лише тоді вони повернуть наречену цілою і неушкодженою.

Випити одним духом склянку темного гномського рому. Дурниці для колишнього військового пілота. Станцювати на столі під "Sweet Dwarves (Are Made of This)". Без шервані. Це було принизливо, але склянка рому допомогла подолати й це, не втративши обличчя.

Цілу хвилину цілуватися взасос із подружкою нареченої, тримаючи її на руках, поки гості захоплено рахували. Хвала світлим богам ельфів, що ром був першою вимогою. Чесно кажучи, я хотів попросити ще рому. Та Моррієт дуже захопилася і почала щось шепотіти про номер у дальньому крилі готелю. Не уявляю, про що це вона.

Яким же було наше спільне розчарування, коли після виконаних трьох умов, викрадачі не повернули наречену. Прийшло нове повідомлення з вимогою одного мільйона імперіалів, інакше нареченій відрізатимуть по одному пальцю кожні п'ять хвилин, доки викуп не буде виплачено.

Жарт був безглуздим і неабияк зіпсував усім настрій. Але викрадачі не відповідали на дзвінки нареченого та інших гостей, і нервова обстановка почала загострюватися. За п'ять хвилин Фростерику знову зателефонували, і Альдерін на екрані виглядала справді наляканою. Викрадачі в масках приставили ніж до її горла і по ньому потекла цілком натуральна цівка крові.

Альді намагалася кричати через щільно заклеєний скотчем рот, вона смикалася у путах, і один із викрадачів грубо вдарив її тильною стороною долоні. За одягом, голосом і акцентом ми зрозуміли, що це були зовсім не друзі Фроса.

Але де ж тоді були вони? І що з ними сталося? І ким були ці люди? Судячи з відео, викрадену наречену тримали вже не в готельному номері, а в кузові летючої вантажівки. Можливо, там же перебували й друзі нареченого. Можливо, ще живі.

– Гаразд, гаразд, у мене є гроші, я вам заплачу. Тільки не чіпайте Альдерін, будь ласка.

– Ти переведеш нам гроші на рахунок, який ми зараз надішлемо. Захищеною лінією зв'язку. Через десять хвилин. Або ми відрізаємо перший палець!

– Ні! Будь ласка! – благав Фрос. – Не завдавайте їй шкоди. Але мені потрібно більше часу. Хоча б пів години. Гроші в крипті, і я не зможу так швидко все підготувати. Будь ласка.

– У тебе двадцять хвилин, виродку, – проричав викрадач. – І ніякої Варти! Або ми відріжемо їй голову. Готуй захищену лінію для приватного переказу на портативний гаманець. За хвилину до терміну ми повідомимо номер і рахунок. Ніякої Варти, не забувай! Або ми повернемо тобі лише голову твоєї нареченої.