Розділ 53. Тимофій

Він побачив Еріку одразу. Вона якось … випадала з простору. Всі — у русі, у звичних голосах, у своїй легкості. Еріка трималася  осторонь.

Сиділа за столом. Рівно. Правильно. Екран відкритий. Руки на клавіатурі. Не працювала.  Поруч тараторив Писаренко. Задоволений усміх розпливався обличчям. Очевидно, він влучно пожартував. І ці жарти стосувалися Еріки.

Хтось ще щось сказав. Знову смішок. Легкий. Колективний. Без злості.

Тимофій навіть не чув слів. Йому вистачило одного погляду на неї. На те, як вона підняла очі — не на нього, а просто кудись поверх колег. На те, як швидко опустила.

Він зрозумів одразу в чім проблема.

Встигли.

У центрі встигли зробити з цього подію.

Весілля, якого не було. Святкування, яке «треба виправити». Жарти, які «по-доброму». Його кохана в центрі цього всього, але не як японісткаЕріка Мурчик, а як «дружина Константиновського».

Він повільно вдихнув.

Оце воно.

Те, про що він думав годину тому — вже сталося. Без нього. Без злого наміру. Просто… природно.

Він сам це запустив.

Писаренко щось ще сказав, розвернувся — і наткнувся поглядом на Тимофія.

На секунду завис. А потім — та сама усмішка.

— О, Тимофію Сергійовичу! —  гукнув голосно, з інтонацією людини, яка зараз «доб’є». — А ми тут якраз обговорюємо…

— Я бачу, — перебив він.

Кілька людей повернули голови.

Еріка теж.

І от тепер вона подивилася на нього. Не так як в обід. Не тепло. Не довірливо. Розгублено. Здавалося, вона чекала… пояснення. Або дозволу. Або захисту.

Він відчув, як щось стискається всередині.

Він сам привів її сюди і навіть не подумав, що середовище зробить із нею те, що завжди робить із чужим статусом — розкладе на жарти.

Він зробив крок до неї з болючою думкою: він може скільки завгодно вирішувати великі питання про гранти, університети, плани. Але якщо Еріка поруч із ним почувається отак — всі ці рішення нічого не варті.

— Еріко, — тихо сказав він. — Вже час додому.

 У цьому «тихо» було більше, ніж у будь-якому виступі перед аудиторією.тБо це вже було не про вирішення справ. Це було про спробу не зламати ще більше.

Писаренко відійшов і впав на свій стілець 

— О, наш трудоголік не лише сам поспішає додому, а ще й дружину контролює!  Ну правда, відхопив красуню й не дає колегам потішитися співпрацею з пані Константиновською.

— Мурчик, — холодно відрізала Еріка. — Пані Еріка Мурчик.

Зацарювала неприємна пауза.

Писаренко завмер із напівусмішкою. Хтось опустив очі в екран. Хтось зробив вигляд, що дуже зайнятий.

Тимофій винувато подивився на неї.

Еріку дістали і він дозволив цьому статися.

— Оо… — Писаренко спробував вирулити, — між вами занадто багато офіційності.

— Оо, — так само відповів Тимофій, але  тон був іншим, — а в офісі занадто багато розмов про те, що не слід.

Тепер стало по-справжньому тихо. Без жартів. Без підхоплення. Писаренко вже не усміхався.

— Ну ти чого, друже… — почав він, але без колишньої легкості.

— Тимофію Сергійовичу, — втрутилася Марина, і в її голосі не було ні образи, ні захисту, тільки рівновага. — Ми не дуже розуміємо, що там між вами, молодими, відбувається,  але бажаємо вам щастя.

Вона зробила крок ближче.

— Ви — прекрасні спеціалісти. Обоє. І ми щиро радіємо, що ви, Тимофію, тепер не один.  Чому ви не дозволяєте колегам порадіти за вас?

Тимофій не відповів.

Марина продовжила, але емоційніше.

— Ви стільки тут зробили!  Стільки людям допомогли з роботами, грантами, стипендіями… — вона на секунду затримала погляд. — Дайте нам можливість віддячити.

Пауза.

— І вам, і вашому батькові.

Це прозвучало несподівано.

— Може, ми трохи перебільшили з жартами, — додала вона вже м’якше. — Але ж не кожен день ви одружуєтесь. Та ще й приводите таку… — вона глянула на Еріку, — сильну дівчину.

Тиша змінилася.

Еріка намагалася ні на кого не дивитися. Вона не розуміла, ким є у цій ситуації: тією кого ображають чи тією, на кого всі ображені.

Тимофій повільно вдихнув.

Ось вона — межа: або він зараз стане «своїм» і дозволить їм жартувати і планувати далі, або…

— Ми без свята, бо…— почав він. 

—  А твоя пані Мурчик сказала «потім». Ми всі свідки!  — знову виставив репліку Писаренко.

Тимофій перевів погляд на Еріку й відповів уже м'якше:

— Якщо Еріка сказала «потім», значить «потім».