Розділ 48. Тимофій

— Заходьте, Тимофію Сергійовичу. — почув він, коли прочинив двері до кабінету декана.

Віктор Володимирович не підводив голови від паперів, але в його голосі відчувалася та сама викладацька проникливість, що бачить наскрізь будь-яку шпаргалку. Декан зняв окуляри, повільно потер перенісся і тільки тоді вказав на крісло навпроти.

— Я думав, синку, ти прийдеш раніше поговорити.— спокійно зауважив він, закриваючи папку з якимись паперами.

— Були справи, які потребували особистої присутності, — Тимофій сів, зберігаючи ту саму незворушну рівновагу, з якою звик входити до аудиторії.

— Я бачу. Ти зараз наче і тут, і водночас десь дуже далеко, — декан ледь помітно посміхнувся, але погляд залишився серйозним. — Як справи з грантом, Тимофію? Японська сторона вже прислала попередній запит на уточнення?

Тимофій відчув, як розмова миттєво набула професійної гостроти.

— Прислали. Вони чекають на фінальний пакет документів до кінця  наступного тижня.

Віктор Володимирович витримав довгу паузу, вивчаючи реакцію підлеглого.

— Я готувався до того, що ти пройдеш. Твоя кандидатура для них — справжній скарб, ти це знаєш. Але у  заявці є слабке місце, що може викинути за межі програми. Те саме, про яке ми дискутували минулого місяця.

— Я знаю. Сімейний статус.

Декан зітхнув, відкидаючись на спинку крісла.

— Японці — консерватори. Для тривалої програми такого рівня вони шукають людей зі сталими зв’язками. Самотній професор для них — це ризик, можливість того, що ти не витримаєш тривалого відрядження або захочеш залишитися там назавжди. Планував якось вирішити це питання?

Тимофій витримав здивування декана, а потім дістав із сумки свідоцтво про шлюб.

— Вже вирішив. Еріка Мурчик — моя дружина.

Декан, який привстав, щоб поставити папку, повільно опустився в  крісло. Він провів рукою по волоссю, в його очах промайнуло те саме «ну ви і замутили», яке зазвичай приховують за академічним етикетом.

— Вітаю!  Ви з Ерікою справжні конспіратори! Провели старого декана! Гарна пара, гарна! — нарешті промовив він. —  Ви, звісно, закрили питання з сімейним пунктом у твоїй заявці. Але створили цілий список інших проблем. В університеті. Вона — студентка. Ваша студентка. Ви ще й науковий керівник пані Мурчик!

— Було б добре, якби… — спокійно почав Тимофій. — Якби я міг  вийти з керівництва її дипломною роботою. Прошу вас взяти  Еріку під свій нагляд або передати на кафедру…

Декан мовчав, прораховуючи наслідки.

— І як ти це поясниш  вченій раді? Ти, як докторант, віддав свою студентку, не довівши її до захисту магістерської…

—  Все можна пояснити підготовкою до грантової програми. Це логічно — куратор, що готується до тривалого відрядження, передає справи заздалегідь. Жодної юридичної помилки.

— Розумно, — Віктор Володимирович ледь помітно звузив очі. — Але ти розумієш, що я не зобов’язаний вірити у випадковість цього шлюбу саме під дедлайн гранту? Ти ризикуєш репутацією, Тимофію. Якщо піде чутка, що ти одружився заради балів у заявці...

— Я одружився не заради гранту, — голос Тимофія став низьким, позбавленим будь-якого сумніву. — Грант — це лише обставина, яка змусила не зволікати.

Тиша затягнулася. Декан постукав пальцями по столу, розглядаючи Тимофія вже не як викладача, а як чоловіка, який щойно зробив свій головний хід і готовий за нього відповідати.

— Індивідуальний план я їй підпишу, — сказав він нарешті. — Керівництво візьму на себе — так буде надійніше. Поблажок не буде, ви ж знаєте, що я не терплю провалів в знаннях.

— Їй і не треба поблажок. 

— Ти впевнений? — декан підняв брову.

Тимофій на мить згадав її погляд сьогодні в офісі, той впевнений блиск в очах…

— Так.  У неї уже готова робота! Лише дещо поправити.

— Ти, як бачу, добре підготувався до розмови зі мною. Що ж… вважаю, що ми зробимо так: у Еріки буде науковий керівник та науковий консультант. Це не заборонено. Так і вовки ситі, і вівці цілі.

Тимофій мовчав. На очі наверталися сльози. Як від спокійного тону декана, так і від його батьківського піклування.

— Константиновський. — продовжив Віктор Володимирович. — Ти ж розумієш... Японія — це не просто відрядження. Це інший світ. Ти впевнений, що Еріка готова змінити все так різко заради твоєї мрії?  Синку, вона хоч розуміє, що грант — це не про тебе десь, а неї — тут?  Що це все — про вас там?

Тимофій затримав дихання. Питання було влучним і болючим. Грант давав йому професійну вершину, але він вимагав від Еріки повної відмови від її звичного оточення.

— Не впевнений… — коротко відповів він. 

— Не впевнений? Тоді що це за шлюб? Виглядає підозріло!

Декан спохмурнів. Декілька секунд подумавши, він піднявся з крісла і поклавши руки на стіл, нахилився у сторону Тимофія й грізно промовив:

— Тільки не кажи мені, що у вас таки фіктивні відносини!