Бути людьми
Стежка до мрії
Заходить сонце. За горою
Десь там шука спочинок свій.
Близенько так - подать рукою
До здійснення всіх твоїх мрій.
На перший погляд так здається.
Вершина сяє вдалині,
А з тебе мовби хтось сміється:
"Не буть ніколи там тобі!
Біля підніжжя тут стояти -
Твоя це ДОЛЯ, так і знай.
Хто ж ти такий - до хмар літати?
Як смієш кинути цей край?
На світі повзати родився,
Чого ж то пнешся до вершин?!
Ти мовчки з долею змирися."-
І тут долинув сміх страшний.
Ну що ж, як повзати,- хай буде.
Скручусь калачиком собі.
А що, живуть же якось люди,
То й я так буду, далебі.
Та тут згори долинув шепіт
Чи просто неба тихий крик:
"Невже того почувши лепет,
Хто сам сховався під парик,
Не знає, хто він і для чого,
І йде по світу навмання,
Від себе, друже мій, самого
Ти відречешся, й від життя?!
Повзи, іди, лети до мрії,
Йди до вершини без вагань
Поки горить промінь надії
І тліє вогник сподівань!"
І хтось штовха легенько в плечі,
Щоб ти зробив свій перший крок.
Помалу так надходив вечір.
І захотілось до зірок.
Відредаговано: 08.02.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
