II

 За першою освiтою я психолог. Правда, без диплома. Замiжжя закрутило менi голову. А розлучення привело до розчарування. Саме через першого чоловiка я покинула навчання. Як я буду допомагати iншим, якщо собi допомоти не в змозi? Що там у мене в головi перемкнуло, не знаю, але покинувши психологiю, вирiшила вивчати комп'ютерну iнженерiю. На той час вважала, що ланцюжок з нейронiв в мозку чимось схожий на вмiст комп'ютера. Потiм захопилася анiмацiєю. Отримала професiю гейм-дизайнера. Одночасно з другим розлученням вiдпало бажання створювати iгри. Та вiдчаю не було. Розумiла — потрiбний вiдпочинок. Тож останнiм часом працювала адмiнiстратором у приватному медичному центрi. I знову поринула в психологiю. Приходить хворий на обстеження, а я в своїй уявi малюю його минуле. Потiм вигадую гру, де монстром є хвороба або причина, через яку людина захворiла. Вважаю, що втiлення моїх задумiв, було б корисним. Впевнена, що деякi недужi позбулися б своїх хвороб, якби отримали можливiсть пограти в iгри, де aвтритарнi матусi, корисливi коханцi, заздрiснi подруги i пiдступнi друзi виступали в ролi антигероїв... От тiльки з матусями якось недоречно. Треба допрацювати... Разом зi смертю монстра гравець отримує одужання. Не вiдразу, звичайно, а десь на протязi трьох мiсяцiв. Сто вiдсоткiв не гарантую, але половина хворих обов'язково одужає без аптеки i хiрурга.

— Привiт! Вiтаю вас у своєму блозi! З вами Людмила. Поговоримо про простолюдинiв! 
 Так починався мiй блог, де я навчла простiше ставитися до життя. Секрет щастя в щиростi. Перш за все треба бути вiдвертим iз собою, тодi життя налагодиться. 
 Я з легкiстю навчала щастю iнших. Швидко знаходила вiдповiдi на найскладнiшi запитання, якi я отримувала вiд пiдписникiв, а сама щасливою не була. Вiрнiше, щасливою була, але особистого щастя не мала.

 Довгий час я вела дискусiю з якимсь нудним молодиком. Назвався Лавриком. Вiн вперто доводив, що людина, яка не має захоплення, не зовсiм людина. Чоловiк без захоплення взагалi нiщо. Це виходить, що мої попереднi i чоловiками не були. Неконтрольований потяг до жінок та інші шкідливі звички не враховуються. На мою думку, не iснує рiзницi мiж мисливством, рибалкою, колекцiонуванням i палiнням. Шкiдливe  все те, що занадто. Келих шампанського нiколи не зашкодить, а триденна рибалка може спричинити велику сiмейну сварку.

 Ой, знову на зв'язку Лаврик! Прохає перейти на Скайп. Вимушена погодитися. Блогер не повинен вiдмовляти активним пiдписникам, незалежно вiд того, подобаються вони чи нi.

— Привiт! Радий знайомству! Ти в реальному життi набагато симпатичнiша, нiж на екранi.
— Вiтаю! Що зi мною не так? Де ти мiг мене бачити? Вибач, але не можу тебе пригадати. Обiзнався. Нашi шляхи не перетиналися.
— Хочу тобi порадити змiнити фон. Бажано, щоб вiн пiдходив пiд твої прекраснi синi очi. Невдало вибране освiтлення. А ще, чому песики не з тобою? Знайди для них мiсце. Твiй блог миттю пiднiме свiй рейтинг.
— Дякую. Ти читаєш мої думки. Саме такi змiни планувала, — i це була правда. Я вже придбала бордовий i синiй килимки для Гертруди i Йорiка. Чекаю на татка, щоб повiсив новий свiтильник. 

 Лаврик таки умовив мене на побачення. Як не дивно, виявилося, що я трiшки втомилася вiд своїх улюбленцiв. Тому з задоволенням, уявляючи себе популярним блогером, вирiшила прогулятися парком. Такий собi подарунок найактивнiшому пiдписнику. Лавриком виявився продавець з базару. Займався колекцiонуванням, продажем i обмiном старовинних вiдзнак та нагород. Коли я була свiдком сварки мiж стареньким дiдусем i Лавриком, вони вiдстоювали свої погляди про причини Другої свiтової вiйни. Ветеран Великої Вiтчизняної був вiрним прибiчником Сталiна, а Лаврик намагався зняти дiдусевi пелену з очей, та виходило в нього це якось недолуго. 
— Не треба було чiпати дiда. Як психолог тобi скажу, що кожний генiй, злий чи добрий, змiнює свiдомiсть людей. I це добре. Яка користь зi сварки?
— Як звичайний колекцiонер скажу тобi протилежне. Наша загальна бiда в тому, що ми не можемо довести очевидне. Недостатньо слiв i переконань. Я використовую кожну можливiсть, щоб розказати людям правду. Стара нагорода — це не тiльки момент життя людини, а i шматочок iсторiї. Буду чесним: все кепсько. Поганий з мене оратор, але зупинятися не збираюся. 
— Дивно. Завжди вважала колекцiонерiв скупими iнтровертами, а ти свiт збираєшся рятувати. Щось не сходиться.