ХХІІ

         Дівчинка випромінювала таку радість, що не можливо було противитися. Навколо все починало невловимо змінюватися. На перший погляд нічого в навколишньому середовищі не помінялося, та сприйняття вловлювало кардинальні переміни. Важка гнітюча атмосфера розсіювалася немов хмари після дощу і нарешті виглянуло сонце.

         Посмішка маленької шкодниці все ширшала. А Ніна все не могла зрозуміти, чому її повернення так діяло на неї. Всі метаморфози з цим світом добре пояснювалися можливостями, що володіла дівчинка. Багато чого стало зрозуміло, але не все. Одне було точно зрозуміло, тільки ця маленька може допомогти повернути всіх по домах. Її припущення, що саме Ден повинен допомогти всіх повернути було невірним. Сумніви теж залишалися й інтуїція підказувала, що хлопця потрібно повернути останнім. Та чому має бути саме так сприймалося, як аксіома.

         Вони ще довго стояли просто посміхаючись один одному і не звертаючи увагу на глядачів. Але в один момент прийшло не дуже приємне відчуття, що змусило повернутися до реальності. І першим, що побачила Ніна було здивоване обличчя Дена. Він стояв і просто дивився й навіть не намагався порушити їхні переглядання. І судячи з погляду хлопця і напруженої пози, стоїть він давно. Їй зразу стало зрозуміло дівчинка просто не дозволила йому втрутитися в їхню зустріч.

         Раз їх перервали то було вирішено приступити до плану повернення всіх додому. Та нахмурена дівчинка не хотіла допомагати. Навколо неї утворювалося тривожне поле. Не довго думаючи Ніна присіла і почала мовчки запитувати, що саме тривожило таку сильну дівчинку. Спершу Ніна не змогла добитися ніяких відповідей. Дівчинка просто не хотіла пояснювати свою поведінку. Чим довше вони дивилися один одному в очі, тим сильніший страх охоплював маленьку дівчинку. Але вона здалася під напором наполегливого дорослого в лиці Ніни. Все виявилося просто і дуже сумно. Коли останній мешканець цього місця покине його дівчинка залишиться сама, а можливо зникне. Тепер стало зрозуміло чому напади бурі були такими регулярними, а все просто, щоб підтримувати цей світ. Тепер дівчинка стала просто тим хто хоче жити і робить все для цього. Вона ж з'явилася тут через суміш енергій, що створили Бульбашку і повертатися нема куди.В неї немає фізичного тіла за межами цієї бульбашки. Та й механізм як з'явилася Бульбашка ніхто не знав, а припущень було занадто багато.

         Дівчинка не могла толком нічого пояснити. Чим довше вони не розривали зоровий контакт, питань ставало все більше. Обидві сторони були розгублені і через це не було можливості розібратися зі всім вже й зараз. Але враховуючи, що тут час зовсім по-іншому проходить декілька годин нічого суттєвого не змінять, але дозволять вдихнути і подумати.

         Якимось чином увесь діалог між ними був нагло підслуханий Деном. Та йому не хотілося переривати розмову. Основною причиною було те, що він і гадки не мав що сказати. Тема була йому дуже цікава, але що робити з усім почутим не мав ніякого уявлення. Від усього почутого в нього паморочилося в голові, а думки путалися. Одним словом у хлопець був шок і ступор.

         Ніна відчувала, що їх підслуховують, але дозволяла цьому відбуватися. Просто в неї була надія, що Ден допоможе вирішити цю проблему. Була малюсінька надія, що хтось інший вирішить проблеми цього світу. В даний момент з хлопця не було ніякої користі. З цього виходило, що всім потрібен перепочинок для осмислення.

         Час йшов, а рішення не знаходилося. Звичайно були варіанти. Та Ніна не хотіла нікого тут покидати. Враховуючи всі обставини, залишитися має або вона, або Ден. Всі інші мешканці Бульбашки просто розчиняться і не зможуть підтримувати її існування. Через важкі роздуми перше рішення було прийнято. Маленька Буря сприйняла все правильно і виказувала мовчазну згоду. Вона тільки мило посміхалася, а мешканці будинку один за одним поверталися в свої тіла.