XXI

        Вони всі стомилися. Дивно, але Денові дуже хотілося повернути ті часи коли буря приходила раз  в місяць. Після річного перериву поява бурі була несподіванкою. Та далі атмосфера погіршилася. Всі жителі будинку відчували не задоволення бурі та ніхто не міг зрозуміти причину. Ніхто не  пам'ятав Ніну крім двох олухів, що умудрилися образити її. Назар і Ден давно зрозуміли, що зникнення дівчини напряму вплинуло на настрій бурі.

         Спершу здавалося, що все стало таким же як до появи Ніни. Та такі висновки були поспішними. Інтервал між нападами все скорочувався і тепер їм потрібно було кожен день стикатися з цією стихією. Вона просто висмоктує всі сили. Дену почало здаватися, що таким способом над ними просто знущаються. З кожним днем все важче було пам'ятати і одночасно протистояти мстивій сутності. З кожною новою пережитою бурею все важче було вставати і радіти перемозі. Та надія ще жевріла в душі хлопця. Він не вірив, що все так погано закінчиться, просто не міг просто здатися. 

         Хлопці перепробували все. Навіть пробували втілити неможливе та нічого не змінювало теперішнього перебігу подій. Виснаження давалося взнаки і з цим нічого неможливо було вдіяти. Ден розумів, що при такому навантаженні вони когось втратять. Тепер їм, як ніколи, потрібно було чудо.

         В даний момент всі мешканці будинку повільно розходилися по своїх кімнатах після чергового нападу. Хлопець знав, що вони просто завалюються в ліжка і безцільно дивляться в стелю, чим не рідко займається і він. Зараз в нього не було сил піднятися з підлоги. Відчуттів у хлопця не було, тільки величезна апатія. Він дивився прямо перед собою і ні на чому не затримуючи свій погляд. Враз зліва появилася фігура дівчини. Ден дуже боявся, що це міраж і вона не справжня. Та наступні події взагалі не підлягали ніяким поясненням. Зразу ж за Ніною слідом появилася і буря. Разам з стихією прийшло відчуття радості, що ніяк не усвідомлювалося хлопцем. Сили стрімко поверталися до Дена, ніби ця радість відновлювала його. Коли до нього дійшло, що перед ним не міраж. Ривком підвівшись, стрімголов кинувся на двір. А там знову все перемінилося. На дворі не було ні сліду бурі залишилася тільки відчуття радості. Найдивнішим було те, що навпроти Ніни стояла маленька дівчинка і щасливо посміхалася.

            Хлопець зразу зрозумів, що це і є буря. Поглянувши на все з нової точки, він відчув себе недалеким дурнем. Всі мешканці будинку не могли зрозуміти мотиви бурі. Все виявилося простіше нікуди - дитина образилася і почала вередувати. А враховуючи можливості бурі. то їм дуже пощастило. Злість і образи Дена пройшли зразу ж. Він ніколи не міг ображатися на дітей, особливо коли вони нагадували його в дитинстві.