XIX

         Хлопці ще довго стояли нічого не кажучи. Вони надіялися, що ось-ось і дівчина появиться перед ними. Коли стала зрозуміло, що повертатися ніхто не збирається вони нарешті змогли поговорити.

         Ден ще довго перебував під враженням від розповіді незнайомця. Тепер хоч стало зрозуміло, чому вони з дівчиною схожі. Одною проблемою стало менше. Для нього ревнувати когось було не звично.

         Завдяки спільним переживанням хлопці змогли помиритися. Вони ворогували, але навіть не пам'ятали через, що почалася ворожнеча. Це місце дивно впливає на всіх його мешканців. Ніхто з них не зміг нічого пояснити, в душі тільки залишився осад пережитих емоцій.

         Надію на повернення Ніни ніхто з них не втрачав. Та при зустрічі вони ніколи не згадували дівчину. Назар розумів,що пусті балачки не змусять її повернутися сюди. Ден навпаки пробував вирватися з цього світу. Сам механізм вийти звідси був зрозумілий, але практично втілити його в життя було неможливо.

         В один прекрасний день Ден попросив допомоги у Назара. Тепер вини разом пробують вирватися за межі цього маленького світу. Вони серйозно взялися досліджувати навколишнє середовище. Ден не хотів вплутувати жителів свого будинку. Хлопця переслідувало відчуття,  що вони не зрозуміють і почнуть заважати.

         Назар запропонував альтернативу. З ним в лісі жило ще два хлопця. Коли вони потрапили в цей світ, то їх ніхто не зустрічав. Вони появлялися в різних місцях, але завжди це був ліс. Також дивним було і те, що буря ніколи  не завдавала їм шкоди. Буря просто їх не бачила, за одною теорією. За іншою в них просто не було того, що вона шукала. Хлопці схилялися до другого варіанту.

         Ден був з ними згідний. Та це збільшувала їхню купу питань ще на декілька десятків. Вони в чотирьох будували припущення і придумували різні теорії. Потім пробували втілювати в життя навіть малоймовірні з них. Та щоб вони не робили нічого не допомагало.

         Ден розумів, що світ не справжній і місцями неправильний. Але звідки він це знав було незрозуміло. Чим більше проходило часу, тим менше Назар міг згадати. Світ стирав потроху віднайдені спогади. Він рік тримався, а потім одного ранку проснувшись не зміг згадати, що було до появи в бульбашці. 

         Ця дивна назва прижилася. Як би не дивно це звучало.

      Дивним було і те, що не було бурі. Колись вона появлялася мінімум раз на місяць, іноді частіше. А тут пройшов майже рік і ні одної бурі. Коли Ден усвідомив це, то зразу прийшло відчуття великої небезпеки. Зразу ж грянула буря і такої сили, що вони всі ледь стримали її. Дальше  вона появлялася кожен день і з кожним разом натиск її був все сильніший. Хлопця переслідувало відчуття, що буря злиться.  Та причину злоті він не міг зрозуміти. Після прибуття Ніни стало зрозуміло, що буря являється живою субстанцією.