XIII

Процедури все продовжувалися і їм, здавалося, не буде кінця. В дівчини було таке відчуття ніби з неї хочуть викачати всі соки. Одним словом довести до кінця те, що не змогла буря в тому паралельному світі. З кожною процедурою нерви все більше підводили її. В неї почав проявлятися бійцівський характер батька і його норов. Медсестри іноді боялися зайвий раз турбувати знервовану дівчину.

         Вперше за довгий час перебування в лікарні до дівчини прийшла мама. Ніна сподівалася, що вона прийшла забрати її з цього пекла. Але підслухана розмова зрубала цю надію під корінь. Вони розмовляли в її палаті, думаючи, що Ніна спить. Мама була зла і не приховувала цього. Лікар спершу подумав, що невдоволення викликали його дії. Доктор дуже делікатно почав пояснювати ситуацію. Мамі на його делікатність було плювати і хотілося, як най скоріше втекти з цього сірого, пропахлого хлоркою й хворобами приміщення. Доктор пояснив, що йому потрібно. Він в голові підбирав аргументи, що переконали би співрозмовника підписати документи. Та мама не дозволила нічого сказати і просто запитала що й де підписати.

         Ця підслухана розмова підкосила впевненість дівчини. А доктор не помічав стану Ніни і заставляв проходити одні й ті ж тести. В один прекрасний момент він довів її до нервового зриву. Біля неї не було нікого, хто би міг контролювати свихнувшогося доктора на шляху до розгадки таємничої масової коми.

         Все це закінчилося б дуже погано, якби одна медсестра не порадила їй тікати з цієї лікарні. Ніна вхопилася за неї, як за рятувальний жилет. Та фізично вирватися з лікарні не було ніякої можливості. Хоча в її зриві були плюси. Дівчині на деякий час залишили в відносному  спокої, зменшилася кількість аналізів, розпитувань і тестів. Та її ніхто не збирався відпускати. Кожен рух дівчини контролювали і приглядали, що теж дуже пригнічувало.

         Зважаючи на обставини Ніна і не мала куди податися. Друзів в неї не було. Були тільки знайомі, яким було зручно з нею спілкуватися і користатися з довірливості дівчини. В цій ситуації вона хотіла бачити брата при тямі здоровим, щоб він міг її захистити. А на ділі їй потрібно було рятувати сама себе й допомогти братові, і всім іншим коматозникам.

         Їй просто нестерпно захотілося повернутися туди за межу до брат, який переживав за неї. Вона просто знала, що він переживає. Там також був хлопець, який дуже сподобався їй і Ніна дуже сподівалася, що почуття взаємні.

         За час перебування в лікарні Ніна зрозуміла, що не зможе всі розбудити звідси. Вона провідала всіх і кожного пробувала розбудити. Ніхто не реагував на її присутність, окрім брата. І то Ніна скоріше відчула відгук хлопця не побачивши ніяких видимих ознак. Морально їй було дуже важко відчувати свою безпорадність. Навіть спокійна по натурі дівчина не могла зі всім справитися. Хоча глибоко в душі все таки не переставала вірити в чудо.