Ден не спав, просто дрімав переглядаючи спогади і думки дівчини. Хлопець добре розумів, що не красиво підглядати за життям Ніни, але не міг нічого подіяти зі своєю цікавістю. Він чесно признався собі, що за будь-яких обставин не пропустив би такої можливості.
А в голові дівчини перемішалося минуле з теперішнім, складалися химерні припущення і фантастичні висновки. Ден просто насолоджувався процесом перегляду, навіть не задумуючись про особистий простір дівчини. Також він і не підозрював, що дівчина може й помститися.
А тим часом Ніна почала приходити до тями. Він точно знав, що вона хоче все обдумати і тому не спішить відкрити очі. Та й подумати було над чим. Питанням на мільйон було, чому в неї є спогади. Передивляючись їх хлопець сподівався, що зможуть запустити процес згадування. Та не вийшло, що уже засмучувало Дена. Також виникало питання чому він може читати її думки, а всіх інших ні. І тисячі питань в дусі: чому саме їй залишили спогади, звідки вона прибула, що за теорії народжувалися в її голові і багато іншого.
Враз ситуація змінилася коли дівчина пообіцяла віддати борг і теж врятувати йому життя. Коли він подумки вирішив відговорити її від необдуманих обіцянок. Ніна розізлилася і викинула його зі своєї голови дуже агресивно. Такий біль хлопець відчував тільки один раз і про нього не пам'ятав. Він усвідомлював, що в минулому була подія, що підкосила його. Конкретніше нічого не приходило в голову.
Дівчина уважно проглядала і спостерігала його думки. Дивне відчуття чужої присутності в голові, нагадувало хлопцеві табуни мурах, які повзають і навіть жалять. Він для себе вирішив, що це не велика ціна за його безцеремонне вторгнення в її особистий простір без дозволу.
Ден не міг так само, як і дівчина викинути її зі своєї голови. Та й йому не дуже хотілося, щось приховувати від неї. В нього росла впевненість, що Ніна їх витягне з цього світу.