III

Щоб вам було зрозуміліше, за межею називалося те місце звідки вони прийшли і скоріше за все ніколи не повернуться. Якщо і повернуться то куди, а саме головніше в який час. Більшість мешканців будинку прожили в ньому десятиліття, а самий перший і того більше. Над цим питанням ніхто крім цього найпершого  не задумувався.

Ніхто не пам’ятав звідки вони прийшли, з якого часу. Інколи виринали, якісь обривки і все. Та вони ніколи не прояснювали минуле тільки допомагали правильніше оцінити ситуацію і прорахувати всі ризики. Були рефлекси і професійні навик, та й це не дуже прояснювало ситуацію. В кожного з жителів це викликало ще більше питань. Вони не могли зрозуміти природу цього феномену. Та й не довго над цим задумувалися. Дуже скоро забували про сумніви і продовжували жити далі.

Хтось продовжував боротися. Хтось здавався і просто йшов в самий епіцентр бурі й там зникав назавжди. З часом такі випадки стиралися з пам'яті жителів, які продовжували жити далі не обтяжені відчуттям втрати. Тільки Ден пам'ятав все, що відбувалося з моменту появи в цій мильній бульбашці. Що накладало свій відбиток на поведінку хлопця.

Бульбашкою цей світ прозвав її Ден. Свого часу він побував всюди і побачив наскільки  малим виявися цей вимір. Інтуїція підказувала настільки крихким і нестабільним було все навкруги. Інколи, щось зникало, а на його місці появлялося щось інше