Розділ 17. А що ж насправді?

- Якийсь такий дивний запах, як у церкві, ладан чи що, - я почала приходити до тями.

- Де це я? - поступово пам’ять верталась, але ще було важко підняти голову.

- Тобі вже краще? - стурбовано запитала Олена.

- Так, наче вже добре, що сталось?

- Ну як тобі сказати, якби я була лікарем, то сказала б, що ти втратила свідомість у душному приміщенні. А зі своєї сторони я бачу так: з тобою зараз відбуваються дивні речі. Ти змінюєшся, і намисто допомагає, ну не зовсім допомагає, а змушує тебе мінятись і робити швидкий вибір, не роздумуючи. Якщо ти зависаєш і намагаєшся розумом щось пояснити, то тебе вирубає. Ах да, якби я була продвинутим лікарем, який хтів би з тебе зрубати бабки, то я б сказала: «Будь обережна! це можуть бути перші прояви епілепсії, потрібно обстежитись, детально». Ну було б якось так.

- Угу, а ти шалені бабки зрубиш за свої послуги, - чомусь саркастично вирвалось з мене.

- Ну да, а як по іншому, кожна робота має оплачуватись, чи не так? І ціна має бути адекватна. А для нашого менталітету навіть чуть більша, щоб збільшити важливість і тоді - точно звернуть увагу, бо дорого ж.

Фу… Бридота… Мені це не подобається. Тому я не перебільшую. Коли все ок, іди з Богом, а коли атас - то гони монету. А ще, наші люди люблять оплату частинами, так теж можна. Не працюю лише в кредит, тому що, якщо ти не подумав про мінімальну оплату, то про проблему ти і поготів не думав. Так собі прийшов, потусуватись.

Ой, щось мене понесло. Вибачай, то наболіле. Скидку тобі зроблю, бо ти зараз в ролі мого психотерапевта випадково побула, виговорилась я.

Ну що, тобі легше? Можеш сісти?

- Думаю, що так.

- Давай, я тепер розкажу, що мені тітка про намисто розповідала.

- З давних давен… - почала Олена і засміялась. - Я розумію, що тема серйозна, але ти так на мене дивишся, ніби я Месія.

На справді не дуже з давніх.

Це намисто з’явилось у вашому роду кілька поколінь тому, а точніше десь в кінці 19 сторіччя. Воно передавалось у спадок по жіночій лінії через покоління. Якщо у сім’ї було кілька претендентів, то намисто само обирало собі володарку. Різними методами, але зазвичай, ніхто крім майбутньої власниці його або просто не бачив, або забував про його існування.

Мабуть, тобі цікаво - чому воно стало артефактом?

А ось чому.