Розділ 6. Дзвінок.

Мене розбудив звук повідомлення у телеграмі. І, хоча на вулиці вже було біля одинадцятої, але все одно, задоволення від раптового пробудження було мало. Мій організм вимагав ще хоча б пів годинки. Тому я перевернула телефон, і заснула далі.

Залунав дзвінок, телефонували з роботи. Дещо прокашлявшись я взяла слухавку.

- Привіт, ти вже не спиш? - бадьорий голос на іншому кінці належав нашій бухгалтерці Світлані.

- Ні, я вже давно не сплю, - вимовила я, і запнулась. Раптово намисто так стиснулось навколо шиї, що я навіть не могла дихати.

- Ну тоді, може ти мені допоможеш? Мені потрібно відправити документи за кордон і потрібен терміновий переклад на німецьку мову. У бюро перекладів кажуть, що це займе від 3 до 5 робочих днів, а мені горить - післязавтра вони вже потрібні у Німеччині. Ти казала, що у тебе є знайома перекладачка, може вона це зробить швидше? Ти мене чуєш?

- Так, - прошепотіла я і намисто чуть відпустило.

- Що ти сказала? Повтори будь ласка, тебе погано чути.

- Так, я знаю перекладачку, - намисто майже повністю відпустило.

- Супер, можеш зателефонувати їй?

- Ага, я дам їй твої контакти.

- Дякую, ти мега, цьом-цьом.

Я положила телефон і побігла до дзеркала.

- Що це було? Що за чортівня? - на шиї сліду не було. На мене дивилось лише перелякане моє відображення.

- Потрібно зняти намисто. – вирішила я.

Але скільки б не старалась я не могла розстебнути застібку. Навіть спробувала розірвати намисто. Але нитка була така міцна, що лише порізала пальці.

Крапля крові впала на стіл. Холодок пробігся по спині.