Частина 13

§§§

— Привіт. О, та ти тут м’ясником прикидаєшся, —  мовила ящірка, з’явившись на плечі Олександри та зацікавлено розглядаючи, як та впевненими рухами знімає шкіру з кролика.

— А що робити? Чоловіка для брудної роботи немає.

— І не шкода тваринок?

— А тобі мух шкода? Хоча я сумніваюсь, що ти їх насправді їси. Мабуть, то просто чергова ілюзія для підтримання достовірності образу.

— Правильно думаєш. Та звичайна ящірка має їсти мух, аби вижити.

— Так і я хочу м’яса, бо, як будь-яка нормальна людина, є частково хижаком, —  знизала плечима Саша. Мене, звичайно, зараз би закидали капцями вегетаріанці та вегани, але то їх особиста справа.

— А це хто такі?

— Ті, що відмовились від м’яса, або від будь-якої їжі тваринного походження.

— Так то не нова ідея. Ще більше тисячі років тому такі думки у людей виникали. Зазвичай, то все дитячі забавки. Йти проти своєї природи можна лише тоді, коли ти в ній розібрався, — зневажливо прокоментувала рептилія. —  А серед вас таких —  раз, два і все.

— Можливо. Та зараз багато людей вважає, що в усьому розібрались і дійшли висновку, що в наш час легко можна обійтись без жодних вбивств.

— Судячи з того, що ти зараз робиш, ти їх концепцію не поділяєш.

— Ні. Більшість тих, хто активно пропагує відмову від м’яса, живе у місті і доволі погано собі уявляє природні харчові ланцюжки. Те, чого вчать у молодших класах забулось, а дорослим така елементарщіна, вже нецікава. Набагато ж крутіше постити заклики рятувати тварин, не вставши з дивану виливати тони ненависті на всіх підряд, не заморачуючись вивченням законів природи. Дратують такі невігласи. На мою думку, у людини два варіанти нормальних взаємин з природою. Перший і найкращий —  не втручатись, другий —  зайняти більш-менш прийнятне місце у відпрацьованій природою системі.

— Не втручатись — то не про вас.

— На жаль, так. Ми існуємо, а отже споживаємо, і від цього нікуди не подітись. Якщо споживаємо не тварин, то рослини, якими харчуються тварини, чи займаємо територію на якій жили інші живі істоти. В природі завжди чиєсь життя то — автоматично чиясь смерть. Тому мене відверто смішать всі ці надміру агресивні активісти. Хочете кращого для природи — підіть помріть і нагодуйте своїм тілом хижаків. Ті вам будуть відверто вдячні. Але не варто сходити слиною та прокльонами, коли хтось їсть м'ясо, підстрелив лисицю, що тягає курей, чи бродячого собаку, котрий покусав дитину. Захист власних інтересів та боротьба виживання — ось що керує всіма живими організмами. То закладено природою. Якщо тих крикунів помістити в інші реалії, туди, де не можна все купити в супермаркеті, то вони в більшості своїй стануть гіршими за дикунів. Дикуни принаймні знають, як раціонально прохарчуватись. Я думаю це бзик розніжених цивілізацією невігласів —  оголосити всіх жорстокими вбивцями, коли маєш змогу користуватись благами цивілізації, яка побудована на знищенні природи. Заводи, фабрики, виготовлення машин, видобування нафти, вироблення одягу та навіть екологічно чистого пакета з вторинної сировини, то все робота промисловості, що так чи інакше знищує природу. Тож вбивці всі. А вбивати власноруч чи опосередковано, то вже нюанси. Казуїстика, як каже мій син. В першу чергу потрібно знати межі, та розуміти, що саме ти робиш та заради чого.

— Які розумні думки. Навіть дивно їх чути від людини. Дійсно, ви, люди, в більшості своїй і є найбільшою проблемою природи. Просто у менш розвинутих народів то наглядно, а в більш розвинутих —  не так явно. Особливо, якщо не аналізувати, — погодилась  рептилія.  

— Так і я про це. Просто мені вистачає сміливості визнати власну природу, а не вдавати з себе  янгола-страждальця, що живе в оточені кровожерливих демонів.

— Чесно тобі скажу, зараз ти набагато більше схожа саме на кровожерливого демона, — хмикнула ящірка, оглянувши жінку з  забрудненими кров’ю руками, що саме відрізала шкіру від тушки.

— Просто на хижака. При цьому я ділюсь з кішкою, собакою і не завдаю шкоди дикій природі, як деякі мисливці, що полюють просто заради розваги.

— Так, ти справді схожа на хижака. Жодної агресії, —  погодилась ящірка просканувавши, які саме емоції відчуває жінка. Наявне лише визнання факту необхідності і радість від того, що є м'ясо, і буде смачна вечеря.

— Та звідки ж у мене може бути агресія до цього вухатого? Гарна тваринка, яку я пів року кормила власноруч накошеним сіном і травою. От до лиса, який у мене вчора з’їв курей, в мене є агресія! Бо то були мої кури, щойно куплені! По 70 гривень кожна, при моїй пенсії в півтори тисячі гривень!

— Ти ж від продажу каменів нещодавно заробила, —  нагадала жінці рептилія.

— Заробила. Але то святе, то —  на подорож. А живу я на пенсію.

— У тебе ще одне джерело грошей скоро буде.

— І що, мені тепер купувати курей для лисиць? Ні, люба моя, крадія я б все одно при можливості на комірець пустила.

— Яка ти кровожерлива виявляється. Лису пощастило, що він втік.

— Ще й як. Ця руда паскуда серед білого дня залізла в подвір’я та подушила п’ятеро птахів! І унести чотирьох примудрилась! Навіть не уявляю, як лис через паркан з тими чотирма тушками плигав! Дорога з пір’я та крові була живописна.