50.

червень 2026 р., Розаріум, Зангерхаузен

Приготування до щорічного фестивалю вже добігали кінця. Та деякі справи були ще не владнанні. У готелі також вистачало роботи. Тепер він був заповнений майже постійно.

Фелікс розбирав кореспонденцію у кабінеті. Він зробив кілька днів перерви від справ, щоб більше часу провести з родиною, і тепер увесь стіл був завалений листами. Він безжально сортував їх, відбираючи лише ті, які варті уваги негайно.

Ось один із них — лист від прокуратури. Фелікс розірвав конверт і почав жадібно читати:
Das Ermittlungsverfahren wurde gemäß §170 Abs. 2 StPO eingestellt. Es liegen keine ausreichenden Beweise für eine strafbare Handlung vor.
(Кримінальне провадження закрито у зв’язку з відсутністю достатніх доказів правопорушення.)

У додатку була копія пояснень від Герр Еріка Л., де він зазначив, що купив каблучку у сувенірній крамниці та надав чек. Пояснив, що потім просто викинув її разом із усіма речами після того, як заручини були скасовані.

Фелікс усвідомив: останній слабкий шанс повернути оригінальну каблучку остаточно зник. Він не хотів турбувати Марту. Вона була знову вагітна, і такі новини однозначно додали би їй стресу. Та не міг не сказати і знову поставити їх стосунки під загрозу.

Фелікс відшукав Марту, що прогулювалася садом біля готелю. Вона ніжно гладила животик, якого ще навіть не було видно, та тихо наспівувала дитячу пісеньку:
 

Alle meine Entchen
Schwimmen auf dem See,
Köpfchen in das Wasser,
Schwänzchen in die Höh.
(Усі мої каченята
Плавають на озері,
Голівки у воді,
Хвостики догори.)
 

А потім іншу:
 

Тече вода із-за гаю
Та попід горою,
Хлюпочуться качаточка
Поміж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми…
 

Фелікс так і застиг з листом у руках, милуючись дружиною. Та все ж згодом підійшов і сказав:

— Каблучка втрачена остаточно, але у нас ще є Розаріум. А найголовніше — ми є один у одного.

Марта хотіла щось відповісти, та він перебив її поцілунком.

— О вибачте, здається, я завадила, — зі сторони готелю почувся голос Рене, що щойно приїхала.

Марта одразу почала її обіймати. За мить вони вже сиділи в альтанці та ділилися новинами.

— Я принесу бутерброди, — і Фелікс зник, залишаючи дружину в надійних руках подруги.

— Мені так шкода… якби я тільки знала, то ні за що не віддала б йому ту обручку, — Рене все ще вибачалася.

— Це неприємна втрата для нашої родини, але вона виконала своє призначення: звела нас з Феліксом, допомогла тобі знайти себе, познайомила нас…

І дві жінки просто голосно засміялися.

— Ти приїхала на фестиваль?

— Так, маю тепер бажання відвідувати його кожен рік, як нагадування.

— Чи будеш перевіряти, чи не осипаються троянди, такий собі знак вірності “Zeichen der Treue”? — і вони знову засміялися, обіймаючись.

І проговорили до пізнього вечора, поки сонце не сховалося за горами Гарцу.