Буревіями долі
Туманами-росами
Туман огортав околиці розуму,
Де тиша все більше впліталась,
Ставало все більше роздумів,
Реальність чимдуж віддалялась!
Роса змивала останні омани,
Ранковою тишею міста життя,
Уява ставала все більш бездоганною,
Й вирівнювалось серцебиття!
Доля підкрадалася з привидами,
Що викрадали частинки із даних,
Ми більше не будемо індивідами,
Просто загубились в туманах!
Туман забирав частинки совісті,
Коли довго ходити у ньому,
Ми все одно допишемо повісті,
Він не підвладний протистояти святому!
Роса підживлювала наші надії,
Б'ючи по неправильним мріям,
Ніхто не відмовлявся від цієї затії,
А вітер: сірий пил вже розвіяв!
Коли життя оповите туманами,
Роси розберуться з оманами!
Туманами густими й сучасними,
Ми, ходимо щоденно - як в сні,
Не будемо більше нещасними,
За нас говоритимуть тільки пісні!
Росами мокрими свіжими,
Блукатимемо з весняним запалом,
Прогулянки, що вважаються пішими,
Випалюють сірість напалмом!
Знову ніч накриє периною снів,
Та ми збережемо відблиск вогнів!
Відредаговано: 22.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
