Буревіями долі
Люди-птахи
Люди-колібрі ходять містами,
Проштовхуючись на подвір'я,
Ніхто мріяти не перестане,
Залишиться лиш шум і трохи пір'я.
Люди-ворони тим часом полюють,
Біля пам'ятки на центральнім бульварі,
В галасі мегаполісів нічого не чують,
Задимлені невідворотністю чарів.
Нам би крила мати,
Підійматись високо в небо,
Не звертати увагу на дати,
Й спростити особисті потреби!
Нам би крила мати,
Не опускати голову вниз,
Хоч в снах би постійно літати,
Не падаючи в підпалений хмиз! Нам би крила...
Люди-шпаки шукають що з'їсти,
На вулицях міст та околицях,
Голуби лиш приносять їм звістки,
Від яких тільки в серці колеться,
Люди-орли собі збоку літають,
Їм не хочеться нікуди лізти,
Допоки вітер дерева хитає,
Вдень та вночі - то їхнє місто.
Нам би крила мати,
Підійматись високо в небо,
Не звертати увагу на дати,
Й спростити особисті потреби!
Нам би крила мати,
Не опускати голову вниз,
Хоч в снах би постійно літати,
Не падаючи в підпалений хмиз! Нам би крила...
Люди-птахи літають у снах, сплять під дахом,
Та в мріях вони завжди сідають на хмари,
Їх кінцівки з широким розмахом,
Як частина несвідомих марень.
Уламки підсвідомої сили,
Підштовхують наших безкрилих.
Нам би крила мати,
Підійматись високо в небо,
Не звертати увагу на дати,
Й спростити особисті потреби!
Нам би крила мати,
Не опускати голову вниз,
Хоч в снах би постійно літати,
Не падаючи в підпалений хмиз! Нам би крила...
Відредаговано: 22.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
