В тумані сторіч блукає мистецтво,
Поки його не спіймає "ловець",
Якого вітер підганяв, ніби пестив,
Й давав шанс накинути йому повідець!
В шаленстві вітру мистецтво живе,
Чекаючи свого зіркового часу,
Допоки простір потихеньку пливе,
Іноді губиться між надто сучасним!
В краплях дощу мистецтво ховається,
Приміряючи на собі образ ченця,
Й не кожен про нього дізнається,
Допоки слуги сторіч не впустять ловця!
В сірості днів мистецтво є сонним,
Важке пробудження чекає на нього,
Відгороджено парканом бетонним,
В очікуванні розквіту свого рясного!
Осяяне блискавками шумної ночі,
Під мелодію виття голодних вовків,
Мистецтво до людей йде завжди охоче,
Якщо ні - сторіччя посилають ловців!
Відредаговано: 22.06.2026