Буревіями долі
Моя вершина
У кожного свій Еверест,
Та не в кожного свої впадини,
Візьмеш меч, що зробив Гефест,
Пізно. На спині знову подряпини!
Подряпини, що залишили вороги,
Близькі люди залишили рани,
Ті – хто був тобі дорогий,
Поступили як справжні тирани!
В думках неясність в розумі подив,
Тіло ходило кругами,
Поки хто-небудь не нашкодив,
Ховалось від гнівного цунамі!
Серед життєвих стежин,
Колотимеш жалом мов шершень,
Підіймаючись до не підйомних вершин,
Йдучи широким кроком до звершень!
Тепер прямо йти, ти не в змозі,
Стоїш сам на дорозі,
Шлях тільки вгору вплітався,
Із собою знову ти сперечався!
Та коли ми уперше,
Дійдемо до вершини,
Ми себе перевершимо,
На те, були вагомі причини!
В думках неясність в розумі подив,
Тіло ходило кругами,
Поки хто-небудь не нашкодив,
Ховалось від гнівного цунамі!
Серед життєвих стежин,
Колотимеш жалом мов шершень,
Підіймаючись до не підйомних вершин,
Йдучи широким кроком до звершень!
Тим людям, які підкорили цю гору,
Не страшно нічого тепер,
Вони вже зцілили плоть свою хвору,
Їх внутрішній голос не зжер!
Тепер на вершині Кіліманджаро,
Незламний наш дух десь ходив,
Ти тепер підкоряв - вже не марив,
Він нову людину в душі породив!
В думках неясність в розумі подив,
Тіло ходило кругами,
Поки хто-небудь не нашкодив,
Ховалось від гнівного цунамі!
Серед життєвих стежин,
Колотимеш жалом мов шершень,
Підіймаючись до не підйомних вершин,
Йдучи широким кроком до звершень!
Відредаговано: 22.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
