Мелодія веселого художника життя,
Лунає дзвінко закликаючи до звершень,
Як ліки заспокоюють серцебиття,
Так виходить щось неперевершене!
Звуки, що оточують сумного митця,
"Галасливо полохають фарби та кисті",
Як доля, котра "живе в манівцях",
Все ж закінчення таке урочисте!
Відголоски, "котрі збивають поетів",
Можуть бути лише в голові,
Руйнуючи образи сотень портретів,
Та вони все одно: стають як живі!
Дзвін у душах митців завжди є,
Це не вплине - а можливо і наштовхне,
Коли кожен творить чудове, своє,
Доля старанних таки підштовхне!
Яким би не був відгомін серця,
Навіть під опіки слизької медузи,
Натхнення в пориві завжди несеться,
Адже митці "живуть обіймами музи"!
Відредаговано: 22.06.2026