Буревіями долі
За подих до мрії
Життя між недосяжних скель,
Ніби витягуєш з тіла шрапнель,
Потрібно на гору дістатися, треба,
Мрії завжди захмарні, до неба!
Все, що здається таким далеким,
Іноді наближається на відстань руки,
Надії, з котрими відлітають лелеки,
Повертаються - та їх, "оточили круки"!
Таке ⁿзахмарне бажанняⁿ аж тисне,
Дістатись висот, де ми лиш одні,
Та туди не дістатись без кисню,
Навіть, коли світять "вечірні вогні"!
Кручі видніються в нашій уяві,
Їх не побачити неозброєним оком,
Йдемо до мрій, "котрі досі кульгаві",
Прямо - та потрібно угору, крок за кроком!
Посеред шляху вдивляємось в вись,
Обходити довго - потрібен стрибок,
Більше не буде тепер, як колись,
Серед "зламаних чистих думок"!
Мить "знову пронеслась буревієм",
Так далеко! Ні! За подих до мрії!
Відредаговано: 22.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
