"Течії снів" загубились в пустотах,
"Струмки думок" текли не туди,
"Мозок блукав" в невідомих широтах,
Поміж темряви, вогню та води.
"Мрії втікали" лиш тільки від згадки,
Залишаючись таки нездійсненними,
Існуючи в межах "непрохідної кладки",
Переплітаючись з думками шаленими.
"Ідеї руйнувались" знову і знову,
"В хитросплетіннях щоденних інь-янь",
З під ніг, вибиваючи не тільки основу,
Стираючи розділи зі списку бажань.
"Ілюзії розтрощені, неначе поламані",
Навіть їх неможливо впізнати,
Як кораблі, на піску - не у гавані,
Тепер не доведеться глибоко пірнати.
Бажання - так ними й зостались,
Нездійсненними, буденними, втраченими,
Сподівання десь заховались,
Рухи ставали все більш необачними.
Десь в тумані, без повітря - мов в горах,
Відчуття, що нахлинули вчора.
Сьогодні вкотре перевернеться мантра,
Інь на янь перетвориться завтра!
Відредаговано: 22.06.2026