Буревіями долі
Зима, що запізнюється
Знову "віяло" холодом, падав сніг,
Зима робить спроби "залишитись",
Святковий настрій "рятує", як оберіг,
Тільки гілля дерев лиш колишеться.
Так лютує "біло-холодна фурія",
Не зважають люди, що вірять в дива,
Не гнітяться в "холодно-шаленій бурі",
Що принесла із собою "непевна" зима.
Серця знову зігріті теплом, душі теж,
Щасливі моменти "несуться рікою",
Бажання та мрії, не мають вже меж,
Навіть "заковані в рамках" зимою.
"Літають" думки, роздуми "сипляться",
Стрімким потічком невимовним,
Настроєм свят тіло "живиться",
Огорнуте щастям "щиро-зимовим".
Зимою зовсім не холодно, ні,
Якесь небачене тепло обійма,
В очах "іскорки" - надворі "вогні",
Щоразу приносить кожна зима.
Дива нікого не обійдуть стороною,
Лиш повірити! Хоча би сьогодні,
Створене прекрасною цією зимою,
Розвіє сумніви - "заповнить безодню".
Зима! Віяло снігом - холод в'їдався,
Зима! В передчутті свят, день таки вдався!
Відредаговано: 22.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
