Весна ніяк не зайде додому,
Лиш з’являється на вихідних,
Історія, що постійно встановлює кому,
Як виклик, який не занесений ще, до вхідних.
Квітуча знову ходить з дощами,
Пліч-о-пліч - "потираючи руки",
"Й зима на околицях бродить з речами",
Не примириться ніяк до річної розлуки.
Зелена не розквітне: як треба,
В повнім спокої ніжних вітрів,
Впускає холод сюди без потреби,
У тиші мелодійних живих вечорів.
Різнобарвна зовсім змінилась,
Не виштовхує зайве за власні межі,
Мабуть забула: як колись вчилась,
Будувати "зелені мури та вежі".
Весна припустилась помилки,
Запізнившись, ще й трішки дуріючи,
Переплутала дні десь біля розвилки,
Ми хотіли веселитися гріючись.
Скажіть весні: дощ і холод - як на душі камінь,
Нехай вже порадує сонячний травень!
Відредаговано: 22.06.2026